Як міністр юстиції в ручному режимі змінив рішення Антирейдерської колегії

Політика
2

Втручання ускладнило реальним власникам мережі заправок Motto утримати контроль над активом.

Нещодавно «Наші гроші» почали отримувати інформацію, що міністр юстиції Денис Малюська в ручному режимі може змінювати рішення Антирейдерської колегії на абсолютно протилежні. Робиться це в такий спосіб. Відповідно до регуляцій, які міністерство прийняло саме для себе, висновки Антирейдерської колегії мають лише рекомендаційний характер. І остаточне рішення приймає міністр. Він може погодитися з висновком колегії – тоді висновок публікується на сайті Мін’юсту. Але може й не погодитися. І тоді висновок узагалі ніде не оприлюднюють, тож про нього ніхто не знає, а скаргу починають розглядати по-новому. Це дає можливість міністерству приховати той факт, що іноді Антирейдерська колегія зробила два абсолютно протилежних висновки по одній і тій же справі.

І ось нарешті ми отримали документи по кейсу, що підтверджує ці чутки. Причому, виявилося, що рішення колегії, в яку втрутився міністр юстиції, ще й ускладнює справжнім власникам контроль над своїм активом.

Що рейдерять і кого

Рейдерять 63 автозаправних комплекси по всій Україні, брендовані «Motto». Офіційно заправки належать 20 українським компаніям. Вони, у свою чергу, записані на інші фірми, більшість яких – мішанина зі структур із Белізу та Маршаллових островів, в яких неможливо встановити реального власника. Утім, профільні видання пов’язують ці заправки з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким. Наразі адвокатом компаній зі структури АЗС є Алла Кеба, вона також у судовому реєстрі фігурує як адвокат тещі Едуарда Ставицького Валентини Ушакової.

63 заправки, про які йдеться в тексті – це шматок бізнесу, який вийшов із мережі «БРСМ». На початку 90-х «БРСМ» належала Андрію Бібі та Олегу Поліщуку. У 2007-ому у «БРСМ», викупивши долю Поліщука, увійшла теща Ставицького. Після Майдану Ставицький виїхав з України, частку його тещі переписали на інші структури, які, втім, ЗМІ все одно пов’язували з екс-міністром. Проте нормально працювати мережа вже не змогла. Кілька років після Майдану її трусило від вибухів, судів за торгову марку та рейдерства. У серпні 2018 р. співвласник «БРСМ» Андрій Біба офіційно заявив, що під брендом «БРСМ» буде торгувати лише він, і тоді ж у профільних ЗМІ з’явилася інформація, що «новим орендарем АЗС екс-міністра Ставицького стала мережа Motto». Це був офіційний розрив. Утім, неофіційний, припускаємо, стався раніше. На користь цієї версії говорить те, що АЗС із орбіти Ставицького в березні 2018 р рейдернули, а АЗС Біби – ні (власники АЗС не пов’язують рейдерство з Бібою, хоча й кажуть, що документи, які використовували, могли бути «лише у колишніх партнерів»).

Перша хвиля рейдерства

Отож, на початку 2018 р партнери з мережі «БРСМ» розійшлися у вільне плавання. Станом на той час схема власності 63 заправок, які орендувала мережа «Motto», була такою.

Схема власності заправок станом на початок 2018 р. 63 АЗС володіють 20 українських ТОВок. Якими, в свою чергу, володіють 6 компаній: 4 – закордонні та 2 – українські.

 

 

Але дуже скоро таку схему власності апдейтнули. 21 березня 2018 р реєстраторка Маломихайлівської сільради Покровського району Дніпропетровської області Тетяна Третяк, попри судову заборону та відсутність права на реєстрацію по територіальності, змінила засновників 20 компаній-власниць АЗС, переписавши їх на «Larlin business LTD» із Сейшел.

Схоже, інформація про таку чудову реєстраторку ширилася планетою з космічною швидкістю. Адже після «сейшельських інвесторів» до села Маломихайлівки знайшли дорогу вже інвестори з Індії. Відтак, 23 березня 2018 р Третяк потрудилася знову: переписала заправки по ланцюжку вже на іншу фірму – «Arudi venturs private LTD» з Мумбаїв.

Аби зрозуміти, що актив тупо вкрали, можна не читати судових документів чи експертиз. Достатньо порівняти паспорти людей, від імені яких у реєстрах змінювали власників АЗС, із фото, як ці люди виглядають насправді.

Пізніше суд визнає реєстрацію Третяк протиправною, їй анулюють доступ до всіх реєстрів. Паралельно суди почнуть визнавати недійсними договори купівлі-продажу, по яких власники втратили свої АЗС. А експертизи потроху почнуть показувати, що люди, які начебто підписували договори купівлі-продажу, по яких заправки набули нових власників, цього не робили.

Пізнавальні речі дізнаємося і з матеріалів слідства. Наприклад, про те, що протоколи зборів з використанням «кавказьких паспортів», по яких змінили власників заправок, посвідчувала нотаріус Тетяна Змисловська, яку у лютому 2020 з вовчим білетом вигнали з нотаріату. Та й довіреності від закордонних компаній, які теж використали під час переписування АЗС, були, імовірно, підроблені. Оскільки нотаріус із Белізу, який начебто посвідчував три довіреності з чотирьох, дав свідчення під присягою, що він цього не робив. Ще й додав, що одна з адрес, вказана у довіреностях – взагалі не його.

 

Трохи зупинимося на реєстраційному середовищі, яке було на той час. У 2018 р. в рейдернутого власника бізнесу було три варіанти відвойовувати актив: у судах (довго), в Антирейдерській комісії Мін’юсту, яку потім перейменували на колегію (дорого) або ж у реєстраторів, переважно, комунальних реєстраційних підприємств, які могли реалізувати будь-який каприз за ваші гроші. Тому не дивно, що справжніх власників АЗС до бізнес-реєстру повернув комунальний реєстратор із Харківської області Олександр Драгін, підставою вказавши ухвалу про арешт корпоративних прав, яка повинна була зашкодити перереєстраціям Третяк, але не мала стосунку до реєстрації. Драгін дуже скоро і сам вилетів із реєстрів, та й писанина його, що стосувалася заправок, довго не прожила. Її без будь-яких документів витер інший комунальний реєстратор, уже київський, Андрій Пекар. Після цієї турбореєстрації Пекаря власником заправок знову став  «індійський інвестор» – компанія «Arudi».

Утім, 2 квітня 2018 р. до бізнес-реєстру знову повернулися справжні власники АЗС. Цю реєстрацію проводила столичний нотаріус Наталія Миргородська на підставі документів, підписаних від імені «Arudi». Але, як стверджує «індійський інвестор», ці документи компанією не видавались (цю, а також попередню реєстрацію, вчинену Олександром Драгіним через 2 роки «Arudi» оскаржуватиме до Мін’юсту).

Захисники бізнесу

Далі історія трохи змінила темп. Як розповідають у власників заправок, на них вийшов політик, відомий своїми надуспішними досягненнями в агро-, фармбізнесі та земельних питаннях, що входив до так званої Київської сімки. Політик сказав, що знає про проблеми АЗС і пропонує захист від рейдерства за 50% від доходу від діяльності мережі АЗС. На АЗС кажуть, що особливого вибору у них не було, тому й погодилися.

Відтоді структура заправного бізнесу дещо змінилася. В нього увійшла компанія «Трейд петрол інвест» («ТПІ»). Половина фірми належала Віталію Кебі (одружений з адвокаткою Аллою Кебою – «НГ») через ТОВ «Таміт продактс». Друга ж половина належала новому партнеру через ТОВ «Інтернешенал девелопмент груп» («ІДГ»). Бенефіціаром «ІДГ» на той час у реєстрах значився заступник прокурора Івано-Франківської області, пізніше прокурор Запоріжжя за часів Януковича Олександр Полежаєв.

Схема бізнесу на АЗС Мотто. Заправками, як і раніше, володіли 20 українських компаній. Але всі АЗС у цих фірм орендувала ТОВ «Трейд петрол інвест» (ТОВ «ТПІ»). Яка, в свою чергу, віддавала заправки в суборенду двом іншим компаніям – «Сіті трейдінг» та «Мото трейдінг». Останні дві фірми реально працювали на АЗС.

 

Ще раз варто зауважити, що нові власники отримали 50% від доходу, а не від власності. Сам дохід формувався через принцип оренди.

«Спільний бізнес», у якому «дах» забирав половину довго не протримався. Розрив ініціювали реальні власники АЗС. Спосіб знайшли досить простий: розрив оренди через несплату. Новий орендар заправок («Трейд петрол інвест») за період з серпня 2018 р по квітень 2019 р не платив власникам за оренду АЗС (як кажуть адвокати «ТПІ», оренду не платили тому, що орендар не отримував суборенди).

У реєстрі речових прав припинення оренди реєструвала нотаріус Миргородська. Ці реєстраційні дії більш ніж через рік в Антирейдерській колегії теж оскаржуватиме «ТПІ».

Після припинення договорів оренди заправки накрило новою рейдерською хвилею.

Друга хвиля рейдерства

4 листопада 2019 р столичний нотаріус Олександр Перевертун, якого теж уже вигнали з нотаріусів, начебто від імені Віталія Кеби видав дві довіреності на ім’я якогось Євгена Гуца. Для цього використали друкований паспорт із даними Кеби та фотографією іншої людини, хоча реальний паспорт потерпілого заповнений від руки, і зараз уже є експертний висновок про те, що підписи Кеби на довіреностях, які видав Перевертун – підроблені.

Фальшаки потрібні були для того, щоб із компаній у частині бізнесу, обведеній нижче червоним, викинути представника власників АЗС Віталія Кебу. Натомість, у бізнес ввели вже відомого нам з часів першої рейдерської хвилі «індійського інвестора» «Arudi venturs private LTD». Після чого, кажуть у власників бізнесу, стало зрозуміло, що перше цунамі з Індійського океану було створене штучно та тими ж самими особами, що пропонували захист бізнесу. Бо українські янголи-охоронці АЗС, коли образились на невдячну мережу заправок, з легкістю запустили другу хвилю цунамі з того ж самого океану.

Цього разу «добросовісні набувачі» уже не стрибали по селах у регіонах, а просто ходили до різних столичних нотаріусів: Олександра Кравцова, Людмили Ліщук, Тетяни Бондар, Діани Григорян.

Реєстраційна війнушка знову тривала кілька місяців. А навесні 2020 р. цирк із реєстрів поїхав на гастролі в Антирейдерську колегію міністерства юстиції (Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації). Цю структуру створили для того, щоб той, кого рейдернули, міг швидко повернути свій актив. Система роботи колегії виглядає так: рейдернутий пише скаргу в колегію, колегія цю скаргу розглядає, дає по руках рейдерам, власник отримує назад свій актив – усі щасливі. Але в роботі колегії є важливий для нашого тексту момент: сумнівну реєстрацію можна оскаржити лише протягом 60 календарних днів з дня цієї реєстрації або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Ось ця приписка «коли особа дізналася чи могла дізнатися» є потенційно корупційною оскільки дає можливість для маніпуляцій.

Ручне управління Антирейдерською колегією

Це, власне, і сталося з заправками «Motto». У травні 2020 р. Зі всієї  купи реєстраційних дій по заправках витягуються лише дві, річної та дворічної давнини, на них оформлюються скарги в Антирейдерську колегію і заходять у Мін’юст. Відповідно, якщо заплющити очі на всі інші факти, а задовольнити лише дві правильно обрані скарги, то  власникам АЗС утримати над ними контроль стає набагато важче.

Ці скарги від імені «індійського інвестора» «Arudі» та «Трейд петрол інвест» (підконтрольної опонентам власників АЗС) подають адвокати юридичної компанії «Саєнко-Харенко». Саме в цю компанію партнером після звільнення з посади першого заступника міністра юстиції пішла Олена Сукманова. Вона, нагадаємо, у Мін’юсті відповідала за реєстраційку. Коли ми попросили про зустріч з адвокатами «Arudi», на зустріч із юристом, що супроводжує справи, піарницею та відеооператором прийшла також Сукманова (по скайпу ще включився партнер Сергій Погребной), яка, за нашими спостереженнями, краще володіла ситуацією, ніж юрист, який цю справу представляє офіційно.

Яким чином індійський інвестор, який на 2 роки загубив свій бізнес в Україні, знайшов відомих адвокатів? Не напряму, що було б, припускаємо, логічніше. Спершу «Arudi» знайшли довірену особу із Луганська – Павла Побєрєжніка. В Мумбаї «Arudi» начебто видали на цього чоловіка нотаріальну довіреність, на підставі якої 22 квітня 2020 р Побєрєжнік уклав договір про правову допомогу з «Саєнко-Харенко». Під час розгляду скарг в колегії Мін’юсту інтереси «Arudi» представляли радник компанії «Саєнко-Харенко» Олексій Колток, юрист цієї ж компанії Жанна Заєць, а інтереси «ТПІ» – Кузьма Позичанюк, що також працює в цій юридичній фірмі старшим юристом. Власників мережі АЗС «Мотто» представляли адвокати Алла Кеба та Денис Мацкевич.

Але повернімося до скарг. Першою в міністерство юстиції зайшла скарга від компанії «Трейд петрол інвест». Досить жваво – через два тижні – її призначили до розгляду. «ТПІ» оскаржувала реєстрацію, якою їх вивели з паливного бізнесу – припинення договорів оренди АЗС нотаріусом Миргородською у квітні 2019 р.

Детально про цю реєстрацію можна прочитати тут.

Фабула цієї історії така. Весною 2019 р. 20-фірм власниць заправок і ТОВ «Трейд петрол інвест» вирішили припинити договори оренди, що, власне, і зробили. Але припиняли ці договори оренди не в державному суді, а в третейському – при «Центральній універсальній біржі». 1 березня 2019 р., у п’ятницю, третейський суд відкрив провадження у справі, а вже наступного робочого дня, в понеділок, задовольнив позов про визнання припиненими договорів оренди.

Представники 20 фірм прийшли з цим рішенням до нотаріуса Наталії Миргородської. Нотаріус направила запити до третейського суду – чи дійсно він такі рішення ухвалив та в якій редакції. На що отримала ствердну відповідь, після чого взяла ці рішення в роботу: засвідчила підписи директорів товариств власників мережі АЗС на заявах про припинення договорів оренди та суборенди та зареєструвала припинення оренди між власниками АЗС та компанією «Трейд петрол інвест», використовуючи також рішення третейського суду.

Під час колегії сторони апелювали до таких ключових моментів. По-перше,  чи мав право розглядати третейський суд цей спір, якщо йдеться про заправки. Оскільки АЗС – це земля, нерухомість. Мін’юст стверджує – що не мав, оскільки третейські суди не мають права розглядати спори щодо нерухомості (адвокати «ТПІ» просять обов’язково додати, що щодо припинення договорів оренди Миргородською від травня 2020 р розпочато кримінальне провадження). Водночас, представники 20 фірм стверджують – що мав, бо йдеться виключно про договори оренди, тобто, господарські відносини, а про майно в рішеннях суду немає взагалі ні слова.

Другий момент – 20 фірм-власниць АЗС, отримавши позитивне рішення третейського суду, зразу пішли до нотаріуса, яка припинила договори оренди в реєстрі речових прав. Мін’юст вважає, що рішення третейського суду не можуть змушувати державного реєстратора проводити ті чи інші дії, а також мало бути визнане державним судом, а тому 20 фірмам-власникам АЗС треба було отримати виконавчі документи в державному суді, і вже після того іти до нотаріуса. Натомість, 20 фірм-власниць АЗС кажуть, що закон не зобов’язує отримувати такі виконавчі документи у справах, де немає примусових заходів (рішенням встановлювалося припинення дії договорів). Нотаріус заперечувала тим, що рішення третейського суду вона не виконувала, а вчиняла нотаріальну дію з нерухомим майном і внаслідок цих дій мала право реєструвати припинення оренди, а рішення третейського суду було одним із документів на підтвердження припинення права оренди.

Також нотаріус на засідання Антирейдерської колегії надала експертизу Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, де експерти зазначили, що спір про припинення договорів оренди все ж таки підвідомчий третейському суду, а нотаріус не належить до тих осіб, яким заборонено реєструвати по рішенню третейського суду.

Третій момент – представники «ТПІ» зараз стверджують, що в договорах оренди не було третейського застереження, тобто, домовленості тих, хто підписує договір, що спори щодо конкретного договору може розглядати третейський суд. Судячи з тої інформації, яка є в редакції, третейські застереження були, хоч і з’явилися не зразу, а додатковим документом. Але підписав їх чоловік, який, стверджують адвокати «ТПІ», на це не мав повноважень.

Реєстраційна дія Миргородської сталася більше року тому, а відтак, у скаржника явно були проблеми зі строками. І хоча в «Саєнко-Харенко» запевняли, що часових проблем нема, факти все ж свідчать про протилежне. Річ у тім, що договори оренди «ТПІ» були припинені одночасно з договорами суборенди. За даними «Наших грошей», суборенда, яку мала отримувати «ТПІ» – понад 200 млн грн в рік. Відтак, коли «ТПІ» перестали надходити гроші за суборенду, компанія мала б поцікавитися, чому договори не виконуються. І тоді точно дізналася б, що в неї всі договори припинено у квітні 2019 р., зокрема, і договори оренди. При цьому, ми не почули жодних логічних аргументів, чому фірма не цікавилася, куди ділися її сотні мільйонів.

Крім логіки, є й документальні підтвердження. Так, зараз компанію «Трейд петрол інвест» контролюють опоненти власників АЗС, а директором компанії значиться такий собі Віталій Омельченко. Цей чоловік в «ТПІ» на керівній посаді то з’являється, то зникає з осені 2019 р., залежно від того, чи контролюють фірму опоненти власників заправок. Способи, якими Омельченка впихають у реєстри із осені 2019 р, не відрізнялися новизною. Наприклад, був випадок, коли цього чоловіка зробила директором «ТПІ» столична нотаріус Діана Григорян за годину після того, як реєстратор із Гуляйполя на Запоріжжі Віталій Курдась по «лівому» папірцю вимкнув заборону перереєстрації керівника компанії.

В розпорядженні редакції опинилися документи, які свідчать про те, що 15 січня 2020 р Віталій Омельченко пішов у ЦНАП (Центр надання адміністративних послуг), де взяв довідку про все майно «Трейд петрол інвест», а значить, лишив письмовий інформаційний слід про те, що в компанії дізналися про припинені договори.

22 січня 2020 р. Омельченко наслідив іще. Із довідкою про майно «ТПІ» він пішов у Нацпол, де накатав заяву про злочин на власників АЗС, кілька абзаців у цій заяві виділивши під припинені договори оренди.

Заяву чоловік підписав як генеральний директор «Трейд петрол інвест», ще й посвідчив печаткою компанії. Провадження, розпочате за цією заявою, згодом закриють, утім, заява і додана до неї довідка згодом ляжуть на стіл Антирейдерської колегії як доказ того, що «ТПІ» давно знали про свою ситуацію з орендою.

Скаргу «Трейд петрол інвесту» Антирейдерська колегія розглядала протягом 11 червня 2020 р та 23 червня 2020 р. Як виявилося, до цього кейсу є питання не тільки в журналістів, але й в дипломованих юристів рівня заступника міністра (головувала на колегії Ольга Оніщук, що відповідає в міністерстві за реєстраційку). Колегія під керівництвом Оніщук ухвалила одноголосний висновок – відмовити в задоволенні скарги через пропуск строку.

Проте, як ми вже писали, висновки колегії мають рекомендований характер. Система вибудувана таким чином, що остаточне рішення приймає міністр юстиції Денис Малюська. А рішення міністра було таким, що скаргу треба переглянути.

Припускаємо, цей вчинок Дениса Малюськи міг корелюватися з таким фактом. У розпорядженні «Наших грошей» опинилося депутатське звернення заступника голови фракції «Слуга народу» Миколи Тищенка, адресоване Малюсьці. Коля Оболонський просить міністра розібратися з договорами оренди і відреагувати. Підставою для такого звернення стало ще одне звернення, вже до Тищенка. Його зробила 12 лютого 2020 р фірма-співзасновниця компанії «Трейд петрол інвест» – ТОВ «Інтернешенал девелопмент груп».

 

Звернення свідчить, що про оскаржувану реєстраційну дію в «ТПІ» знали щонайменше в лютому 2020 р. Знали про це і в міністерстві, оскільки саме міністерство внаслідок звернення Тищенка змушувало нотаріуса, яка вчиняла цю реєстраційну дію, писати міністерству пояснення.

По-новому скаргу «Трейд петрол інвест» слухали вже через місяць. «Старі» члени колегії, які розглядали цю скаргу перші два рази, виявилися різко затребуваними в інших місцях, тож їх усіх замінили. А нову колегію очолив перший заступник міністра юстиції Малюськи, його колишній партнер по «Адвокатській фірмі «Бізнес-право» Євгеній Горовець. Колегія під головуванням Горовця порушень проблем зі строками у скарзі вже не побачила. Тож прийняла діаметрально протилежне рішення від того, яке було, коли комісію очолювала заступник міністра юстиції Ольга Оніщук – скаргу прийняли і задовольнили, а реєстраційні дії з припинення договорів оренди – скасували.

Щоб вдовольнити «ТПІ», у колегії вдалися до юридичного виверту, запропонованого адвокатами скаржників «Саєнко-Харенко». Як ми вже розповідали, між власниками бізнесу та їх опонентами тривала реєстраційна війнушка, яка іноді зводилася, зокрема, до того, що коли представник власників Віталій Кеба оскаржував до Антирейдерської колегії реєстраційні дії по захопленню його підприємств, Мін’юст ці реєстрації скасовував, і в бізнес-реєстрі знову з’являвся Віталій Кеба, а коли ж опоненти власників АЗС знаходили альтернативні можливості, в реєстрі знову з’являвся Омельченко. В «Саєнко-Харенко» стверджували, що строк для їх клієнта «ТПІ» починається саме з того дня, коли останній раз директором товариства став Омельченко, а це – квітень 2020 р. З чим головуючий Євген Горовець та вся колегія погодилися, навіть зазначивши, що зі строком для подачі скарги для компанії-скаржника мали місце екстраординарні обставини.

Тоді ж, у травні 2020 р, на Антирейдерську колегію прийшло ще 20 скарг від адвокатів «Саєнко-Харенко» в інтересах «індійського інвестора» – компанії «Arudi». Яка скаржилися на реєстрацію вже дворічної давнини. Це тоді, коли заправки переписали на сейшельську фірму по паспортах кавказців, з  кавказців – на «Arudi», а «Arudi» викинула з власників заправок Наталія Миргородська. Ось на ці реєстраційні дії Миргородської, а також Драгіна, які позбавили права «індійського інвестора» на мережу АЗС «Motto» і скаржилися.

Рішення колегії з цього приводу поки нема. Припускаємо, не тому, що ця сова на глобус вже геть не натягується. А тому, що розголос про заправки докотився до Офісу бізнес-омбудсмена, який написав до Мін’юсту листа, а на останнє засідання колегії по цій справі делегував інспекторів. Під час виступу один з цих інспекторів, Володимир Забудський, звернув увагу колегії, що «правота скаржника абсолютно не є очевидною», а щодо самого скаржника «не очевидно, що саме він є жертвою рейдерства».

Більш розгорнуто з виступом інспектора можна ознайомитись тут.

Частина виступу інспектора ради бізнес-омбудсмена Володимира Забудського 11 вересня 2020 р під час розгляду скарги в Антирейдерській колегії компанії «Arudi» на реєстраційні дії нотаріуса Наталії Миргородської та Олександра Драгіна, які викинули з заправного бізнесу компанію «Arudi»:

«Ми не віддаємо перевагу певному суб’єкту підприємницької діяльності, ми намагаємось неупереджено поглянути на ситуацію та викласти нашу об’єктивну думку. Питання строків є ключове питання в даній ситуації. Строк відліковується від дати, коли особа дізналась або могла дізнатись про оскаржувані дії. Коли іноземний інвестор вперше інвестує в такий серйозний бізнес в Україні, як 63 АЗС, на нашу думку, вірогідність того, що за 2 роки він ні разу не поцікавиться станом справ і не підтримуватиме зв’язок з локальним менеджментом досить низька. Чому ми на цьому акцентуємо: загалом, ми, як і Офіс протидії рейдерству, не є прихильниками формального підходу, і якщо ми бачимо, що у колегії є можливість виконати свою безпосередню місію і посприяти відбиттю явної рейдерської атаки, то ми за те, щоб дрібні процесуальні нюанси не перешкоджали цьому. Але в даному випадку, як нам здається, якщо ці строки проігнорувати, то колегія втрутиться в досить довготривалий і складний корпоративний спір, який вже обріс великою кількістю судових справ, кримінальних проваджень. Якби зараз був травень 2018 р і була б можливість скасувати весь обсяг дій, які вчинялись з 21 березня по 04 квітня 2018 р та відновити статус-кво, ми б до цього ставились схвально. Але зараз, якщо колегія, наприклад, скасує реєстраційні дії тільки Драгіна та Миргородської, то повернеться стан справ проміжний, до якого є досить серйозні та об’єктивні питання. Якщо зараз відновити стан справ, який утворився внаслідок протиправних дій (йдеться про рішення суду, яким реєстраційні дії Третяк визнані протиправними – «Наші гроші») і враховуючи те, що вже є рішення господарського суду, в якому визнано недійсним договір купівлі-продажу, на підставі якого первинні власники нібито відчужили свої корпоративні права, то таким чином спір буде вирішено, фактично, на користь однієї сторони, правота якої абсолютно не є очевидною та стосовно якої зовсім не є очевидно, що саме вона є жертвою рейдерства».

Відтак, у міністерстві досі вирішують, як би зберегти гарне обличчя при поганій грі. Зараз заправки контролюють поки ще реальні власники. Утім, навряд чи це надовго. Адже з талантами потрібних адвокатів та можливостями колегії, яка при творчому підході може відкрутити реєстрацію будь-якої давнини в потрібну точку – це лише справа часу.

Історія з заправками «Motto» показує, гадаємо, і глибшу проблему – внаслідок того, що міністр юстиції може крутити колегією, як циган сонцем на прохання заступника фракції «Слуги народу» чи будь-яких інших осіб, робота колегії почала суперечити самій ідеї її створення. Поки ця проблема видається нам невеликою, адже це лише один такий випадок. Утім, гадаємо, для власника бізнесу, у якого цей бізнес віджимають саме через Антирейдерську колегію міністерства юстиції і одного такого випадку – цілком достатньо.

 

Аліна Стрижак, “Наші гроші”