«Реванш» у НАУ: Шкарлет віддав університет куму Табачника

Авторська колонка Новини
23

Наприкінці XVIII сторіччя перші колоністи Австралії, щоб уникнути голоду, привезли з собою для розведення на м’ясо звичних європейських кролів. Уже за кілька десятиліть, розплодившись і здичавівши, вухаті ненажери стали вироком природі та екології континенту. Вони спричинили не лише масове вимирання позбавлених рослинної їжі місцевих видів тварин, а і ерозію та вивітрювання ґрунтів. Тож початково надприбуткове сільське господарство Австралії опинилося на “лінії фронту” справжнісінької війни з кроликами, яка триває і досі.

Тож недарма голод у християнстві вважається одним із “вершників Апокаліпсису”. На прикладі зокрема цієї австралійської історії бачимо, що його боязнь викликає у людини паніку, позбавляє здатності мислити стратегічно та логічно. Навіть якщо саме зловісне поняття вживається у переносному значенні.

Наприкінці травня цього року на зустрічі з освітянами Президент України Володимир Зеленський, втомлений постійними змінами урядів і в урядах, виголосив меседж про те, що “в Україні існує кадровий голод”. Одним із його симптомів глава держави вважав проблеми з пошуком достойних кандидатур на посаду кількох міністрів. Зокрема, “профільного” для учасників зустрічі міністра освіти і науки. У сформованому щойно в березні уряді Дениса Шмигаля відповідним міністерством вже встигли покерувати двоє виконуючих обов’язки. Не пройшло і місяця, як з’явився третій, і його призначення стало шоком.

Звісно, недвозначна увага до проблеми з боку Президента робить “хорошими” всі методи її вирішення. Проте наступати при цьому на старі граблі означає ще більше проблему поглибити. “Нового” виконуючого обов’язки міністра освіти і науки Сергія Шкарлета, крім звинувачень у плагіаті та симпатій до “регіоналів”, запідозрили у зв’язках із ректорами-”реваншистами”, що хочуть обмежити ЗНО та реанімувати “старі” корупційні схеми у вишах. Схоже, побоювання виявилися небезпідставними. Над українською освітою знову замаячила зловісна тінь Табачника, одіозного міністра освіти в уряді Азарова.

За останні пару років слово “реванш” міцно ввійшло у лексикон нашого сьогодення. Хтось сприймає цей термін як об’єктивну реальність, хтось — як вигадану політтехнологами “страшилку” або навіть мем. Безвідносно до українського політикуму в цілому можна стверджувати про справжнісінький реванш “табачниківщини” у гуманітарній сфері. Шкарлет запустив процес поновлення не керівних посадах у вишах “схематозників” доби Табачника. “Кролики” знову розбіглися по “пасовищах”, що загрожує перетворенням сфери освіти у пустелю.

Наразі розгорається скандал із поверненням до влади у одному з найбільших вишів України, Національному авіаційному університеті (НАУ), команди колишнього (періоду 2008-2015 років) першого проректора, кума самого Дмитра Табачника Максима Георгійовича Луцького. Цього воістину легендарного персонажа (за специфічні таланти прозваного у кримінальному світі “Люсею-фармазонщиком”) та його угрупування насилу “зачистив” із НАУ у 2014-му “майданівський” міністр освіти та науки Сергій Квіт.

На хвилі постреволюційних змін Луцький та компанія були звільнені з НАУ як представники режиму Януковича (сам Максим Георгійович, перебіжчик із БЮТ, встиг побувати при регіоналах і нардепом, і очільником Солом’янської райадміністрації Києва). Виконуючим обов’язки ректора став Рімвідас Хращевський. Проте “Люся” не був би “фармазонщиком”, якби не зміг знайти підхід до ставленика нової влади.

Максим Луцький за часів депутатства носив годинник вартістю понад $50 000

Подейкують, що “ціною питання” стала одна з раніше вкрадених в університету квартир у новій багатоповерхівці на території НАУ. Хращевський поновив Луцького та його “подільників” на посадах, а вже наступного дня шокований міністр Квіт звільнив як поновлених, так і перебіжчика. Міністерський аудит 2015-го року встановив, що за період посідання Луцьким посади відповідального за фінансові операції першого проректора НАУ виш позбувся матеріальних активів на астрономічну суму 115,7 млн. грн. Також виявили неефективне використання бюджетних коштів у розмірі 66 млн. грн, а також ризики втрати надалі ще 115 млн. грн.

Ще у 2007 році заступник міністра освіти і науки та одночасно проректор НАУ Максим Луцький створив масштабну корупційну схему привласнення держмайна. Як проректор, він проводив тендери на реконструкцію університетських приміщень. І — звісно — сам же їх і вигравав (перемагали компанії, що належали йому самому та партнеру Сергію Клименку). Ці ж компанії брали кредити в “Терра Банку”, які не поверталися. Ціни на роботи по тендерах свідомо завищувалися, їх обсяг зводили до мінімуму, кошти “дерибанили” Луцький та Клименко.

Посада першого проректора дозволила “Люсі-фармазонщику” реалізувати свої “таланти” на повну. В “оновленій” схемі під час ремонту приміщення на балансі університету компанія-підрядник через суд отримувала право власності на нього. Вкрадене таким чином майно оперативно здавалося в оренду. Цим підрядником стала компанія Луцького та Клименка «ЛІГВІС Л». Згідно з договором від 30 квітня 2013 року «ЛІГВІС Л» зобов’язалася реконструювати нежитлові приміщення НАУ і облаштувати відкриту автостоянку. Оплатою став перехід частини держмайна у власність підрядника. Цікаво, що попередній договір оренди означеної нерухомості з мережею спортивних клубів «Sport Life» «ЛІГВІС Л» було укладено… двома місяцями раніше.

“Вищим пілотажем” Луцького на посаді проректора НАУ стало придбання липні 2012 року (без будь-яких тендерних процедур!) у австрійської компанії Diamond Finance Services GmbH цілої ескадрильї легкомоторних навчальних літаків марки DA40 NG Refurbished Club. Техніку придбано по ціні 345 тис. євро за одиницю (при їх реальній ринковій ціні на рівні 190-200 тис. євро). Літаки так і не використали за призначенням. Австрійська компанія заявила, що їм не доплатили 5% від суми контракту, тому робити це до повного погашення заборгованості заборонила.

Цікаво, що починав “Люся-фармазонщик” свою блискучу “кар’єру” на межі освіти та криміналу ще у далеких “дев’яностих”. У 1995 році його було засуджено згідно ч. 3 ст. 213 Кримінального кодексу УРСР – «заздалегідь не обіцяний збут або зберігання з метою збуту, а так само придбання з метою збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом» – за крадіжку комп’ютерної техніки із Київського політехнічного інституту, де тоді працював батько нашого “героя”.

7 жовтня 2020 року в.о. міністра Шкарлет підписав наказ про призначення з 22 жовтня в.о. ректора вишу сумновідомого перебіжчика Рімвідаса Хращевського. Отже, реванш “регіоналів” із найближчого оточення екс-міністра Табачника у Національному авіаційному університеті — сувора реальність. А, зважаючи на “таланти” лідера цього угрупування Максима Луцького, цього разу ненаситні “кролики” можуть “з’їсти” все, що ще залишилося від уславленої Alma Mater. Звісно, якщо держава не оговтається, і не припинить втамовувати “кадровий голод” такими “кадрами”, на яких, як кажуть у світі криміналу, “нема де ставити мітки”.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *