Оксана Сухорукова: “До жовтня МОЗ витрачало гроші на що завгодно, крім кисню”

Новини
4

Чому в Києві, за статистикою, повно вільних місць для хворих на ковід, а швидкі кажуть пацієнтам, що госпіталізувати нікуди? Яка стратегія України в боротьбі з пандемією? Чому субвенція для забезпечення ковідних лікарень киснем була виділена лише в жовтні? Чи встигнуть вони використати ці гроші, і коли в такому разі пацієнти отримають кисень?Погляд професіонала .

– Як так може бути, що офіційна статистика показує, що в лікарнях, наприклад, Києва повно місць, в тому числі і з киснем, а пацієнти скаржаться на те, що їм відмовляють у госпіталізації? Ці місця реально існують?

– Офіційно в нас завжди все добре. Насправді госпіталізація в Києві – це зараз квест і перевірка, наскільки в тебе хороші зв’язки. У нас (у фонду “Свої”, який намагається забезпечити киснем хворих) багато запитів від пацієнтів лікарень №3, №8 і №12. Там є місця, але місця без кисню.

Нещодавно МОЗ оприлюднив дані в розрізі лікарень. Давайте уважно подивимося на цю таблицю.

Усього на 08.12.20 – 62,5 тисяч ліжок під лікування ковіду, з них 36,5 тисяч – це ліжка, забезпечені киснем. Я зараз навіть не обговорюю, яким саме чином вони забезпечені киснем. Але оці 26,5 тисяч ліжок без кисню – це що? Мені не зрозуміло, навіщо вони потрібні.

Основний критерій для госпіталізації – це проблеми з диханням. І, відповідно, цим хворим потрібні ліжка з киснем. Лікар Сергій Дубров, голова Асоціації анестезіологів, каже, що 80% ліжок мають бути забезпечені киснем. Ця цифра – 80% – є в кожному документі, в кожній пояснювальній записці, вона згадується і в постанові про виділення субвенції на забезпечення киснем. Чому тоді ми рахуємо, що в нас є 62 тисяч ліжок під ковід, якщо з них тільки 36,5 тисяч забезпечені киснем?

Приблизно 20 тисяч людей на той момент були госпіталізовані з підтвердженим ковідом. І майже 8,3 – з підозрою. Разом 28,2 тис. пацієнтів. 21 тисяча вільних ліжок з киснем. Це виходить, що 15,5 тисяч з госпіталізованих отримують кисень. А решта 12,7 тисяч що роблять? Це половина від усіх госпіталізованих. Яка допомога їм надається? Як їх лікують

Тобто я підозрюю, що на той момент кисневих точок для цих людей у конкретних лікарнях не знайшлося. Узагалі важко розібратися, як лікарні рахують кількість кисневих точок. Вони мають заповнювати табличку, але інструкції, як її заповнювати, немає. Кожен заповнює як уміє. У нас є купа чудових фото, яким чином забезпечено кисень у лікарнях.

– Наскільки я знаю, вони рахують і ліжка, до яких підведена централізована розводка, і ліжка з доступом до кисневих концентраторів.

– Тут ще питання, що вони вважають кисневим концентратором. Я ж кажу, що інструкції немає, і кожен пише що хоче.

На цьому фото – Київська міська лікарня №8, один концентратор на палату, масок немає. Якщо немає маски – пацієнт не дихає. У цьому конкретному випадку концентратор стоїть між двома ліжками, і інші два пацієнти взагалі не мають до нього доступу. Того дня, коли було зроблено це фото, за статистикою МОЗ, у цій лікарні було 26 вільних місць із киснем.

У Києві, Одесі місць із киснем реально немає. (На сайті МОЗу тим часом написано, що станом на 11 грудня в Києві – 1390 вільних місць з киснем, а в Одеській області – 793).

– Тому відмовляються госпіталізувати?

– А який сенс госпіталізувати людину із сатурацією 80 на ліжко, де немає кисню? Якщо ви вважаєте, що померти під наглядом лікаря краще, ніж померти без нагляду лікаря, то, мабуть, так, є сенс. Але це просто ілюзія безпеки.

– У кінці серпня вийшла заява Степанова про те, що треба забезпечити 80% ліжок киснем. У вересні він казав мені в інтерв’ю, що вони зібрали потребу і куплять 12 тисяч концентраторів. 10 жовтня виділено субвенцію. У листопаді почали щось купувати. Чому було не почати весь цей процес раніше, у червні?

– Давайте згадаємо, що було ще раніше, у березні. Прийняли концепцію про розподіл лікарень на хвилі. Були обрані найпотужніші лікарні, які можуть приймати пацієнтів, але протягом квітня, на жаль, нам не вдалося підписати у Степанова порядок госпіталізації в ці лікарні. Слава Богу, 28 квітня порядок підписав Ляшко. Тоді нарешті визначили, що пацієнтів можна везти тільки в ці лікарні, найпотужніші, які увійшли до першої хвилі. А до того везли куди завгодно.

На початку травня вийшли ковідні пакети – на боротьбу з ковідом у Програму медичних гарантій заклали 15,8 мільярда. Це не ковідний фонд, це окремі кошти, які Національна служба здоров’я виплачує лікарням за надання допомоги при ковіді.

У цей самий час був сформований ковідний фонд, з якого МОЗ отримало 14,6 мільярда.

– Був від початку розподіл, на що мали піти ці гроші?

– Був. 100 мільйонів – на ШВЛ, 3 мільярди – на засоби індивідуального захисту і тестування, 5,9 мільярда – на підвищення заробітної плати медикам – це взагалі окрема тема. 5,3 мільярда – на підготовку приймальних відділень, а в цю підготовку входять три позиції: КТ, ангіографи та ендоскопічне обладнання. Де ангіографи і ендоскопія, а де ковід? КТ теж не обов’язкове для діагностування ковіду, є дешевші методи – рентген і УЗД. Від того, що людина отримує цей страшний знімок “матового скла” на КТ, лікування ніяк не змінюється.

– Чому ж вирішили витрачати гроші саме на це?

– Цей перелік формувала і підписувала не я, тому можу лише висловлювати припущення. Я знаю, що з квітня місяця мене “нагинала” вся патронатна служба Степанова, щоб я куди-небудь у закупівлі вставила КТ. У кредитні кошти, в донорські кошти, будь-куди. Це наводить на думку про те, що на той момент постачальник уже був визначений і його треба було легалізувати.

Тоді з’явилася й постанова з переліком лікарських засобів і медичних виробів, які допомагають у боротьбі з ковідом і не обкладаються податками при імпорті. І там теж з’являються КТ. А ще автомобілі «екстренки». Паралельно Степанов намагався підім’яти під себе весь процес закупівель. Тобто навесні у МОЗі йшла боротьба за контроль над потоками, а не проти ковіду. І одночасно з цим міністр заявляв, що ми – найкращі в Європі, що в нас найнижча смертність і взагалі не було першої хвилі.

Що робило міністерство в червні? 25 червня вийшли зміни до Програми медичних гарантій: підвищились тарифи на лікування інсульту та інфаркту, причому без обґрунтування, підвищився тариф на екстрену медичну допомогу та додалось перехідне фінансування для тих лікарень, які не підготувались до другого етапу реформи. Це все загалом коштує 3,9 млрд грн. Здогадайтеся, звідки взяли ці гроші? З тих 15,8 млрд, які перед тим виділили НСЗУ для боротьби з ковідом. І потім у кінці року цих грошей не вистачило, а НСЗУ не було чим виплачувати гроші по ковідних пакетах.

Тобто красиве і популярне рішення підняти тарифи, щоб сподобатися лікарям, було прийняте за рахунок нашої підготовки до пандемії.

– Тобто про кисень у червні ще ніхто не думав?

– Ніхто не думав. Ба більше, до жовтня гроші витрачали на все що завгодно, тільки не на кисень. Коли сьогодні МОЗ каже, що збільшив кількість кисневих точок і називає якусь цифру з генератора випадкових чисел, то це насправді не МОЗ збільшив, це місцева влада збільшила. Та сама місцева влада, про яку МОЗ каже, що вона нічого не зробила.

Наприклад, у Львові Садовий вбабахав у лікарню швидкої допомоги багато зусиль і грошей, і подивіться тепер на цю лікарню. Вони за два тижні відкрили 350 місць з киснем.

А збільшення кількість ПЛР-тестувань відбулося за рахунок приватних закладів за гроші пацієнтів. До 30% тестів сьогодні робиться у приватних лабораторіях. Доступ до безкоштовної допомоги, до планової госпіталізації сьогодні обмежений тим, чи має людина гроші зробити у приватній лабораторії ПЛР-тест або на антитіла. Бо без нього планова госпіталізація не здійснюється.

Повертаючись до кисню: перші гроші були виділені 9 жовтня, 571 млн грн. Це гроші, зекономлені при закупівлі КТ. Постанова про другий транш, майже 900 млн грн, була підписана 11 листопада. Це вже коли в лікарнях був повний завал.

Що відбувається далі? Оскільки це бюджетні кошти, субвенція, то якщо її не використають до кінця року, ці гроші повернуться в бюджет. І тут місцева влада розуміє, що вона може не встигнути провести закупівлі. А МОЗ тепер має красиву картинку: “Ми вам дали півтора мільярда, де кисень?”

Тепер повертаємося до лікарень. Є два способи забезпечити лікарні киснем. Перший – централізований кисень, другий – концентратори. Концентратори дорожчі, і до них постійно потрібні розхідники. Плюс вони мають проходити ТО. Плюс якщо в лікарні одночасно увімкнути 100 концентраторів, то чи витримає проводка? Лікарні кажуть, що вона не витримує. Але дехто за допомогою місцевих бізнесменів купив дріт і протягнув окрему лінію. Тобто на місцях люди вирішують проблеми.

– Зараз реально ще замовити концентратори? Не поштучно, а якусь більш-менш серйозну партію?

– Ну, у нас (йдеться про фонд “Свої”) наступне постачання 15 грудня.

Ще йдуть гуманітарні постачання через МОЗ, йдуть закупівлі. Але кисневий концентратор – це насправді обладнання більше для домашнього використання. Або для поодиноких випадків у лікарні, коли треба мати таку мобільну штуку, щоб кудись перенести і поставити. Але взагалі-то лікарня має бути забезпечена нормальною центральною розводкою. І тут теж є кілька варіантів підключення.

Перший – це балони, з якими дві проблеми: самі балони і наявність медичного кисню, якого в країні не вистачає. Другий варіант – це рідкий кисень, кріоциліндри, їх теж не вистачає. Узагалі їх дуже мало в нашій країні. Третій варіант – це кисневі станції, генератори, які забирають кисень із повітря. У них той самий принцип роботи, що й у маленького концентратора, але генератор величезний і виробляє кисень, який по розводці подається на все приміщення. Це ідеальний варіант, але на генератори у світі черга на кілька місяців наперед. І крім того, у лікарень не вистачає електричних потужностей.

Ми підрахували, що при найкращих розкладах організувати централізовану подачу кисню в лікарні можна за три місяці. Але більш реальний термін – 6 місяців. Але гроші виділяють у середині листопада, залишається півтора місяця до кінця року. За півтора місяця треба зробити проєкт, провести роботи, прийняти і сплатити кошти. Це може хтось зробити? Ні. Виходить дуже красива ситуація: міністерство дало на кисень аж півтора мільярда гривень, а використати ці гроші регіони не встигають.

Станом на початок минулого тижня по країні було використано в середньому 18% з цих півтора мільярда, виділених на кисень.

Хороша новина: у нас є молоді ініціативні громадські об’єднання лікарів, яким хочеться змін і нормальної сучасної медицини в країні. Ці гошки поспілкувались з деякими співробітниками в МОЗ і підготували проєкт постанови, яка була прийнята 2 грудня. Постанова дозволяє робити передоплату за роботи і приймати їх протягом трьох місяців після передоплати. Грубо кажучи, тоді лікарні встигають провести тендер, зробити передоплату і дочекатись або розводки, або концентраторів. Це краще, ніж нічого. Але ми розуміємо, що передоплата + три 3 місяці – це березень. Тобто кисень, на який гроші виділили в листопаді, буде лише в березні.

– І тут ми повертаємося до того, що починати потрібно було в червні.

– Починати треба було тоді, коли вся країна сиділа у локдауні.

– Можливо, в березні ще не було розуміння, що потрібно розгортати не просто ліжка, а ліжка з киснем?

– У березні вже були вимоги до опорних лікарень під ковід, і серед вимог був кисень. Так, тоді ще ніхто не розумів, що кисню буде потрібно аж так багато. Але ми вже бачили, що відбувається в Італії. І принаймні в травні вже точно було зрозуміло, що кисень – це основна проблема.

– От скажи, у МОЗ взагалі була на початку стратегія протидії ковіду? І якщо так, то наскільки міністерство дотримувалося цієї стратегії?

– На початку була. У березні-квітні стратегія полягала в тому, що треба наростити тестування і здійснювати контроль за контактними особами. Була непогана перша постанова, яка вводила регіональні карантини залежно від показників. Була стратегія поділити лікарні на 1, 2, 3, 4 хвилю, потім відмовились від хвиль, вирішили посилювати лікарні, в яких вже є ковідні пацієнти.

Але це в МОЗі була паралельна щодо керівництва діяльність. Тому що основна діяльність керівництва – це закупівлі, брифінги, скарги на попередників і недофінансування галузі.

Сьогодні я не бачу ніякої стратегії. То ми підемо на локдаун, коли буде 9 тисяч нових випадків на день. То коли 15 тисяч. То вже коли 30 тисяч. То ми вводимо карантин вихідного дня, то не вводимо, то він не допомагає, то подивіться, як він класно допоміг.

Але якщо чесно, я не дуже хочу розказувати, що все хріново. Бо це множить паніку, а від паніки ніяких плюсів.

– Щодо локдауну. Як тобі здається, де зараз знаходиться центр прийняття рішень?

– Я не знаю, де саме знаходиться. Мабуть, не в МОЗі, бо такі речі, як локдаун, усе ж таки впливають на всю країну. Але я думаю, що МОЗ міг би зайняти більш послідовну позицію і вона тоді впливала б на рішення уряду чи Офісу президента. Міністр має виходити і говорити: система не справляється, люди помирають, нам потрібен локдаун. А якщо позиції нема, то міністр каже: я взагалі за локдаун, але в нас зайнято всього 55% ліжок і з киснем 21 тисяча ліжок вільних.

– Ще міністр підкреслює зменшення кількості виявлених випадків протягом тижня порівняно з попереднім тижнем. Як ти вважаєш, воно може про щось свідчити?

– Я, по-перше, не дуже розумію, як вони рахують. По-друге, не всі хворі потрапляють у статистику. По-третє, я не думаю, що статистика в нашому випадку має значення. Бо ми робимо недостатню кількість тестувань для того, щоб виявляти реальну кількість випадків. У деяких областях у нас по 50-60% позитивних тестів. Це жахлива картина. Вона свідчить про те, що сьогодні процес поширення захворювання є абсолютно неконтрольованим.

– Що, на твою думку, сьогодні могло б зробити керівництво міністерства або керівництво країни, щоб покращити ситуацію?

– Я думаю, що на сьогодні щось потрібне робиться – тобто нарешті йде процес забезпечення лікарень киснем. Є, звісно, питання налагодження системи тестування. І питання фінансування. Міністр обіцяв, що буде 6% ВВП на охорону здоров’я, мовляв, він домовився з президентом. Не знаю, хто збрехав на цьому етапі – Степанов чи президент. Але якщо все піде такими темпами, в нас не залишиться грошей на інші захворювання. (У проєкті бюджету на Програму медичних гарантій передбачено 123 млрд грн замість 225).

Актуальним залишається питання навчання лікарів, прозорі і зрозумілі маршрути пацієнтів (наприклад, що робити з пацієнтом, коли він вже не контагіозний, але потребує кисневої підтримки, як отримати тест на планову госпіталізацію і т.п.), комунікації з пацієнтом відсутні.

І я думаю, що без локдауну ми все одно не обійдемось. Зараз ми тільки розтягуємо це задоволення в часі. Так би відстраждали місяць і взяли б ситуацію під контроль. А так ми страждаємо, вбиваємо ту нещасну економіку, а в кінці все одно буде локдаун.

– Розкажи ще, будь ласка, про свій похід в Офіс президента. (У середині листопада волонтерів запросили розповісти про ситуацію із забезпеченням киснем).

– Насправді нема що розказувати. Я думаю, що всі все і так знають: кисню бракує, люди задихаються, люди помирають, статистика недостовірна. І запросити нас – це лише гра. Бо коли тобі 50 волонтерів розказують, що вони одній і тій самій особі розказували одне й те саме, а вона щоразу робила квадратні очі, ніби вперше чує…

Зрештою, за результатами зустрічі зробили табличку, куди ми пообіцяли вносити випадки – або що нема кисню, або що не госпіталізують і так далі. Але ті відповіді, які ми отримуємо – це не системне вирішення проблем.

Наприклад, ми пишемо, що в такій-то лікарні немає кисню, до нас звернувся пацієнт, номер його телефону, прізвище. Відповідь: все, вашого пацієнта підключили до кисню. Блін, а як його підключили? В одного пацієнта забрали, а іншому дали?

– З команди Уляни Супрун ти пропрацювала з новим керівництвом ледь не найдовше. Як тобі вдалося стільки протриматися?

– У мене була мета: не дати згорнути реформу. І ця мета виконана.

Звісно, є певна незадоволеність, тому що насправді другий етап реформи МОЗ фактично не готував, навпаки, міністр його комунікаційно “розносив”. Розказував щодня про те, що лікарів образили, нагнітаючи незадоволення. Як на мене, це підбурювання лікарів до бунту. Взагалі таке враження, що Степанов хоче очолити протестний рух лікарів.

Але все одно другий етап стартував, і назад дороги вже немає. Реформа буде розвиватися. Можливо, не так швидко, як хотілося б, але буде.

До речі, зараз керівництво МОЗ саме страждає від своїх наративів. Степанов психує, що пацієнти за свої гроші купують ліки від ковіду. Так ти ж сам сказав, що грошей лікарням не вистачає!

Хто тепер буде розбиратися, що лікарні отримують від НСЗУ дуже немаленькі суми. Не знаю тільки, чи розуміє Степанов, що зараз отримує по чолі своєю ж ложкою.

До речі, коли він 6 травня сказав, що реформа не така, то наступного дня в електронну систему охорони здоров’я було внесено в рази менше даних, ніж у попередній день. Тобто лікарні відреагували моментально: все, реформа згортається. Значить, уже не треба вести електронні записи.

– Що зараз відбувається всередині МОЗ?

– (Пауза) Насправді те, що відбувається на сьогоднішній день у МОЗ, і не тільки в МОЗ – це знищення інституції. Це результат швидких, красивих, але неправильних рішень.

Нині чиновник повністю залежить від свого політичного керівництва, звільнити людину дуже просто. Хочу окремо подякувати Нефьодову зі Стародубцевим за цю хєрню (автори закону, який спростив процедуру працевлаштування і звільнення державних службовців – LB.ua).

Усе спрямовано на те, щоб виглядати гарно в очах Кабміну, апарату Верховної Ради, закрити “контрольчики” (тобто дати відповіді на запити, які перебувають на контролі міністерства ). У Євгена Гончара був гарний пост про те, на які запити вони відповідають, щоб закрити “контрольчики”.

Коли в МОЗ прийшла Скалецька, там ще лишався колектив, який знав, що є мета дійти з точки А в точку Б і що є декілька шляхів, як це зробити. Була написана transition book. Але нове керівництво сказало: “Це все не таке, нового в мене немає, давайте ми напишемо стратегію “Люди довше живуть, менше хворіють, рідше помирають”, чи як там було, ідіотичні якісь речі.

Ми намагалися працювати із заступниками, щось їм пояснювати. Заступники то погоджувалися, то все відкочували назад, то знову погоджувалися, то знову відкочували. Дуже дивно все відбувалося. Але в нас був чіткий механізм, що ми робимо, як доходимо до 1 квітня, коли стартує другий етап. І цей механізм спрацював.

Сьогодні людей в міністерстві критично не вистачає. На деяких напрямках інституційної пам’яті немає взагалі. Наприклад, у темі електронного здоров’я в МОЗі не залишилося жодної людини зі старої команди. Якими б розумними і класними не були нові співробітники, їм усе одно потрібен час, щоб розібратися і сказати, що, наприклад, запустити електронний лікарняний у такому вигляді, в якому він є зараз, неможливо. Інституційна пам’ять втрачена. Наказ стосовно маршруту пацієнта із серцевим захворюванням ми підписували рік, бо тільки все погодили – змінюється керівництво, і все по новій. Дуже складно провести якийсь акт, а треба ще сидіти і креативити “контрольчики”. І ще якось боротися з ковідом.

Источник: Argumentua.com