«Макроняку на гілляку!»: до чого приведе нова «паризька комуна»

Авторська колонка
62

Вчора вони вимагали тільки дешевого бензину. Сьогодні хочуть низьких податків, високих зарплат і відставки президента. А завтра можуть забажати вільного обігу наркотиків і безкоштовних повій у кожну французьку хату. Анархістсько-лівацькі фантазії не знають меж: лише запроси такого екзота до столу – як ноги одразу ж будуть на столі. Це добре відчув сам президент Франції, коли пішов на перші поступки «жовтим жилетам». Погромники у листопаді та грудні перетворили Париж на великий палаючий смітник, їхні апетити ставлять під загрозу саме існування П’ятої республіки. Але чому це сталося, хто цим керує – і що буде далі?..

Штурм резиденції Макрона  як репетиція «взяття Бастилії»

Французька влада думала, що популістськими обіцянками – на кшталт додати 100 євро до мінімальної зарплати – можна направити руйнівну енергію здичавілих мас у позитивне русло. Останні дні грудня принесли владі невтішну звістку. Як стало відомо, «жовті жилети» намагалися захопити Форт Брегансон – літню резиденцію Еманюеля Макрона на Лазуровому узбережжі.

Це вже не Париж. І це вже не якісь там квазісоціальні вимоги. Ні, просто зграя мародерів вирішила, що президент Франції займає резиденцію незаконно. А раз так – слід викурити його звідти негайно! За повідомленням Le Figaro, близько 40 «жовтих жилетів» атакували острів, на якому розташовано форт. Спроба була безуспішною завдяки превентивним діям поліції. Але заколотники пообіцяли невдовзі повторити атаку. Можливо – набагато більшими силами.  І, не виключено – із застосуванням вогнепальної зброї…

Сторінками світової преси «гуляють» фотографії озброєних ісламістів у жовтих жилетах. Рух «жовтих жилетів» виник як бажання певної частини французького суспільства виділити себе з-поміж інших, привернути до себе увагу. Саме для цього й було обрано ядучий хімічно-жовтий колір. Але коли таких, як ти, навкруги десятки тисяч – жилет стає гарним засобом маскування для психопатів та терористів.

З-під жовтих паризьких жилетів вилізли сірі московські вуха

Російський слід у французьких подіях помітили одразу. Тисячі кремлівських ботів та тролів, як з’ясувалося, підливали масла у вогонь у дні, коли вуличні бої у Парижі та інших містах досягли критичної фази. Причому схвалювали анархію та бедлам у Франції ті ж пропутінські коментатори, які декілька років тому гнівно таврували Зимовий Майдан в Україні. Російська пропаганда тоді жалібно стогнала, демонструючи фото палаючих «беркутівців» у Києві. А ось палаючі жандарми Парижа викликають у цих людей лише приємні емоції.

Жодного парадоксу тут нема. Зацікавленість Кремля зрозуміла. Frexit, про який все частіше стали говорити у контексті останніх подій у П’ятій республіці – солодка мрія Путіна і Ко. Довести Францію до виходу з ЄС означає завдати потужного удару по об’єднаній Європі. Москва сподівається таким чином утримати від вступу до ЄС та НАТО Сербію, Чорногорію та Македонію – і зайвий раз залякати Україну, Грузію, Молдову та інші пострадянські країни, які бодай трохи замислюються про перспективи євроінтеграції.

Служба безпеки України опублікувала цікаве фото. Ліворуч з прапором «ДНР» позує у Парижі Сорлін Фабріс, член так званого «Міжнародного» аналітичного центру «Катехон», який діє під егідою росіянина К. Малофеєва. До наглядової ради «Катехону» входять ідеологи російського «євразійства» С. Глазьєв (радник президента РФ) та О. Дугін (лідер організації «Міжднародний евразійський рух»). Цей тип також є членом «інтеграційного комітету» «Росія-Донбас», що створений та фінансується російськими спецслужбами.

Праворуч – Ксав’є Моро, «спостерігач» на псевдовиборах в ОРДЛО. Протягом 17 років проживає в РФ та є її громадянином від 2013 року. Засновник «Європейського центру стратегічного аналізу «Стратпол» – фактично «п’ятої колони» РФ у Франції.

Велика французька руйнація: конфлікт цінностей

Оптимісти кажуть: рух «жовтих жилетів» почав занепадати. Мовляв, Франція в них розчарувалася і не хоче більше палаючих авто, барикад та побоїщ. Реалісти вважають, що рано говорити про якусь стабілізацію. Не виключено, що під Новий Рік погромники активізуються і влаштують нові ексцеси.

На думку багатьох політологів, Макрон продемонстрував слабкість, піддавшись тиску хаотичного натовпу – який, варто нагадати, перебуває поза межами легальних партій. Це революція без лідерів. Жодна політична сила не хоче брати на себе відповідальність за «вибите око Маріанни».

Песимісти переконані: найстрашніше попереду. Французьке суспільство вразив вірус первісної анархії, що, з великою ймовірністю, приведе П’яту республіку до деградації і навіть краху. Але чи може бути інакше у країні, гімном якої є «Марсельєза»? Історія Франції ХІХ століття – суцільні революції та вуличні бої. «Дитяча хвороба лівизни» є спадковою та природною не лише для французьких інтелектуалів, але й для банкірів, фабрикантів та крамарів – які однією рукою підраховують бариші, а іншою тримають прапор свободи, рівності й братерства. І цей конфлікт цінностей, закладений в підвалини французької державності, рано чи пізно вибухне.

Чи вже вибухнув?..

Тарас СТРІЛЬЧИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *