АМКУ може заборонити Фірташу одночасно продавати і розподіляти газ в регіонах

Новини
5

Автори: Агія Загребельська, засновниця «Ліги антитрасту», державна уповноважена АМКУ у 2015 – 2019 роках; Галина Верцімаха, керівник напрямку адвокатування «Ліги антитрасту».

 

Опалювальний сезон супроводжувався суттєвим підвищенням світових цін на природний газ. Одночасно в Україні саме в цей момент скасували державне регулювання цін на блакитне паливо для побутових споживачів, а державні органи не підготували ринок і населення до запровадження вільного ринку.

Як наслідок, це принесло українцям газові платіжки із суттєво вищими цінами ніж в минулі роки з одночасним зниженням рівня доходів, викликаним пандемією та відсутністю державної підтримки.

«Масло у вогонь підлили» опозиційні сили, що домагаються перезавантаження влади, та проросійські, що бажають як максимум знов посадити Україну на газову кремлівську голку, як мінімум – підтримати безлад та продемонструвати, як ми «мерзнемо» без російського газу.

Окремі політики та псевдо-експерти зараз закликають повернутись до регулювання ціни газу.

Під тиском держава на два місяці запровадила максимальну ціну газу для населення на рівні 6,99 грн за 1 куб.м. Не подолавши виклики цього опалювального сезону, політики підуть на неправильний, але популярний крок – фактичне повернення ПСО.

Не аналізуючи, що не зробили інші державні органи, розберемо, які заходи примусу сьогодні може застосувати саме Антимонопольний комітет.

Однією з причин суттєвого підвищення ціни газу була недобросовісна поведінка компаній групи РГК олігарха Дмитра Фірташа та його партнерів Юрія Бойко та Сергія Льовочкіна, що займають монопольне становище на ринках постачання та розподілу газу для побутових споживачів в 16 областях країни.

Перехід від регуляції до вільного ринку автоматично зробив більше 6 млн. українців їх клієнтами. Конкуренти фірташівців, на відміну від них, вимушені «боротися» за споживачів та мотивувати їх витрачати час на зміну постачальника.

Крім цього, майже в кожній області оператор ГРМ та постачальник газу досі пов’язані відносинами контролю.

З переходом побутових споживачів від історичних монополістів до непов’язаних з операторами ГРМ постачальників виникли складнощі: пасивність населення, відсутність у незалежних від операторів ГРМ постачальників особистих даних споживачів та інформації про обсяги споживання, створення історичними монополістами штучних перешкод для споживача у процесі зміни постачальника.

Так, споживачі, що використовують газ для підігріву їжі, навряд чи змінюватимуть постачальника, бо не відчули підвищення вартості через незначний обсяг споживання. Також, немало людей не знає про можливість зміни постачальника.

Ще частина переживає, що спроба змінити постачальника призведе до виявлення порушень, в тому числі тих, що вони реально вчиняли.

Залишається незначна проактивна частина населення, що використовує газ у тому числі для опалення, знає про можливість заміни постачальника, не допускала свідомих маніпуляцій та порушень як споживач газу, готова витратити час та сили на проходження офіційних процедур для зміни постачальника та не боїться помсти від історичного монополіста.

Все це дозволяє історичним монополістам перекладати ризики ведення бізнесу на споживачів. Результати чого видно в останніх газових платіжках.

Антимонопольний комітет вже двічі штрафував групу РГК за зловживання монопольним становищем. Перший – за донарахування додаткових платежів («температурні коефіцієнти»).

Другий – за дискримінацію в інтересах окремих компаній при закупівлі лічильників газу. На днях Комітет розпочав третє розслідування щодо суттєвого завищення ціни продажу газу побутовим споживачам (до 40%), створення перешкод для зміни постачальника, донарахування неіснуючих боргів тощо.

В рамках нього, крім накладення штрафу, Комітет може застосувати заходи примусу, що сприяли б демонополізації ринку та недопущенню порушень в майбутньому. Але рішення про їх застосування може оскаржуватися та блокуватися в суді тривалий час.

Тому важливо, щоб позиція АМКУ максимально підтримувалася регулятором, урядовцями та президентом. Це буде сигналом для судів щодо єдності позиції держави та забезпечить стримуючий ефект від прийняття неправосудного рішення з корупційних мотивів.

Отже, що може зробити АМКУ:

  1. АМКУ може зобов’язати групу РГК розкривати для конкурентів інформацію про своїх побутових споживачів.

Враховуючи те, що АМКУ буде розслідувати, серед іншого, створення перешкод постачальниками для переходу споживача до конкурента, актуальною є необхідність відкриття реєстру споживачів для конкурентів.

Доступність реєстру споживачів є розповсюдженою європейською практикою. Наприклад, у 2014 році французьке конкурентне відомство Autorité de la Concurrence зобов’язало історичного монополіста на ринку постачання газу населенню GDF Suez розкривати конкурентам інформацію про своїх споживачів.

Українське законодавство вже передбачає необхідність ведення постачальниками природного газу на власних інформаційних платформах реєстру споживачів з усією необхідною інформацією, зокрема, ПІБ, адресою, ЕІС-кодом тощо.

У свою чергу АМКУ, окрім накладення штрафу, також може зобов’язати кожного з постачальників-порушників вести реєстр споживачів та впровадити процедури обміну між ними даними з нього.

Отримання інформації про споживачів газу іншими постачальниками допоможе їм повідомити про можливість переходу до іншого постачальника, проінформувати про конкурентні засади ринку та сформувати відповідну клієнтську базу.

З іншого боку, забезпечить споживачів додатковою інформацією про інших постачальників та їх умови.

Такі зобов’язання не є втручанням у господарську діяльність суб’єктів. Адже поширюватиметься лише на тих, кого АМКУ визнав зловживаючи монополістами.

  1. АМКУ може розірвати зв’язок між постачальниками та операторами ГРМ.

На газовому ринку є два типи компаній, які працюють напряму із споживачами та діяльність яких розмежована: постачальники (газзбути) та власники/користувачі газорозподільної системи (оператори ГРМ або облгази). Розподіл газу забезпечують більше 40 операторів ГРМ, які відносяться до природних монополій. Постачальників – більше 100 та функціонують вони на потенційно конкурентному ринку.

Однак, справжнього розмежування не відбулося, оскільки постачальники й досі перебувають під контролем природних монополістів – облгазів, які мають 100% їх статутного капіталу або вирішальний вплив на їх господарську діяльність в іншій формі.

Як наслідок група компаній, що поєднує оператора ГРМ та постачальника, займає монопольне становище в областях не тільки на ринку розподілу природного газу, а й постачання.

Як свідчать розслідування АМКУ та інформація від споживачів, група РГК чинить перешкоди для зміни споживачами постачальників газу із використанням постачальниками можливостей саме пов’язаних з ними операторів ГРМ.

До проведення реального анбандлінгу, тобто розмежування бізнесу із продажу газу та його розподілу, АМКУ може заборонити газзбуту постачати газ на території, де працює пов’язаний з ним оператор ГРМ.

Такий розподіл фактично замінить реальний анбандлінг, який мав би бути вже реалізований, та поширюватиметься виключно на зловживаючих завдяки такій пов’язаності монополістів.

Задля того, аби повністю не усунути групу РГК з постачання, що може призвести до монополізації ринку «Нафтогазом», варто застосувати цей інструмент лише відносно одного або кількох регіонів, де зловживання постачальників у тандемі з операторами ГРМ є особливо зухвалими.

Зазначене може бути реалізовано трьома засобами:

  • поведінкові зобов’язання – заборона здійснення діяльності з постачання в регіоні, де здійснює діяльність оператор ГРМ, пов’язаний з постачальниками відносинами контролю;
  • примусовий поділ – відокремлення діяльності постачальника від оператора із подальшим відчуженням одного з цих напрямків бізнесу (більш тривала процедура, що займає не менше шести місяців);
  • звернення до регулятора щодо позбавлення постачальника, який зловживає монопольним становищем, ліцензії (мінус в тому, що суб’єкт повністю усувається з ринку).

Для ефективності зазначених вище заходів, необхідна злагоджена робота всіх зацікавлених органів влади, перш за все НКРЕКП, АМКУ та Міненерго.

Доцільно створити робочий майданчик з обговорення та напрацювання спільного, проте в межах повноважень кожного органу, плану дій чи стратегії поведінки і заходів, які можуть вживатись.

Це допоможе знайти прийнятне для всіх органів влади рішення для реального відкриття та розвитку ринку.

Така площадка повинна мати статус консультаційної та жодним чином не має використовуватись як можливість впливу чи втручання одного органу влади в роботу іншого.

Вперше опубліковано у «Бізнес.Цензорі»