Таємна нарада у Мінську: Лукашенко готує Путіну війну?

Авторська колонка
92

15 грудня 2018 р. у ряді засобів масової інформації з’явилася новина: у столиці Білорусі пройшла закрита нарада урядовців та регіональних чиновників під головуванням президента О. Лукашенка. Це, власне, не є сенсацією, оскільки подібні збори з «господарчим активом», куди не запрошують пресу, «Бацька» проводить регулярно – і так само регулярно на них головує. Але білоруське видання «Наша Ніва» повідомило, що цього разу все було трохи інакше. Лукашенко говорив про різке загострення стосунків з Росією та критичне посилення тиску з її боку. І запитав у присутніх: що будемо робити?..

«Да канца стаяць за незалежнасць»

Як запевняє «Наша Ніва», дані про цю нараду вона отримала з двох не пов’язаних між собою джерел, яким можна довіряти. І обидва джерела кажуть приблизно одне й те ж.

«Была вялікая нарада ў прэзідэнта. [На ёй гаварылася] да канца стаяць за незалежнасць. Усе падтрымалі гэта», – стверджує одне з джерел видання. «Пытанне Расіі было пастаўленае. Сярод даручэнняў – пільней сачыць за інфармацыйным полем», – додає інше джерело.

Виглядає так, що Лукашенко шукає підтримки серед місцевих еліт на тлі погіршення стосунків з РФ і жорсткого персонального конфлікту з Путіним, який виник нещодавно. Президент Білорусі, вочевидь, отримав певні сигнали з Москви, які викликають у нього сильні переживання як за долю країни, яку він очолює від 1994 року – так і за власну політичну (та біологічну) долю.

Інформація спричинила значний резонанс. Вже 16 грудня прес-секретар президента Білорусі Наталя Ейсмонт заявила, що ніякої «антиросійської» наради її шеф не проводив. «Вы ведаеце, з пытаннем незалежнасці ў нашай краіне вызначыліся даўно, і яно нават не абмяркоўваецца. Ніякіх нарад на гэтую тэму не было, гэта ўсё плод чыёйсьці шалёнай фантазіі», – так прокоментувала вона всю цю історію. Отже, черговий інформаційний фейк? Чи все ж правда?..

Факти і тільки факти

Є ряд показових фактів, які Н. Ейсмонт не зможе заперечити. 13 грудня, буквально за два дні по появи сенсаційної новини – прем’єр-міністр РФ Д. Медведєв заявив у Бресті: «Росія готова створити єдиний з Білоруссю емісійний центр, митну службу, суд, рахункову палату». Російський прем’єр виклав ці міркування у ході дискусії зі своїм білоруським колегою про шляхи подальшої інтеграції двох країн у рамках угоди про створення так званої «Союзної держави». Угоду було укладено ще 1999 р. – і довгі роки вона лежала мертвим баластом. Але останнім часом Росія все настирливіше нагадує Білорусі про необхідність виконання пунктів, прописаних у цій угоді.

Реальна поява спільного емісійного центру означає для «Бацьки» відмову від національної валюти, втрату фінансового контролю над країною і фактичну втрату суверенітету. Навіть школяреві розуміло, що «єдиними» судами і службами керуватиме Москва, а Лукашенко стане простим путінським сатрапом і житиме винятково з милості свого сюзерена. А вона, ця милість, одного погожого дня може й вичерпатися… Така перспектива викликає природну лють та образу у лідера Білорусі, який має багатий 24-річний досвід самодержавного правління у власній вотчині.

Наступний факт. 14 грудня, за день до вірогідної наради, Лукашенко зустрівся з представниками російської преси. До речі, такого феномену більше не існує в жодній країні світу – щоб президент зустрічався лише з пресою однієї сусідньої держави, ігноруючи при цьому пресу інших держав та своєї власної. «Бацька» на прес-конференції виглядав дуже нервовим. Він заявив: «Для нас, запам’ятайте, святе – це суверенітет, я про це вже казав… Якщо нас хочуть, як Жириновський пропонував,  поділити на області і впхати в Росію – цього не буде ніколи!»

У свою чергу, В. Жириновський, якого О. Лукашенко пом’янув злим нетихим словом – 17 грудня відповів витонченим тролінгом. «Я впевнений, якщо зараз провести у Білорусі референдум про повернення до складу Росії – абсолютна більшість підтримає це», – сказав у Москві скандальний політик-шовініст. Його часто називають неофіційним рупором Кремля: він завжди озвучує тези, які Москва виголосити хоче, але не може через ті чи інші причини.

Версія перша: це неправда

Припустимо, що події насправді не було. Ну, що це за така секретна  нарада, про яку одразу стає відомо усьому світу? Якщо так – то звідки витекла інформація і з якою метою?

З одного боку, це може бути вигідно Кремлю. Лукашенка у цьому разі виставляють як таємного змовника, опортуніста, який не хоче виконувати старі угоди з Росією і створювати «Союзну державу». Лукашенко замислив щось негарне – і це ніби дає Кремлю моральне право зробити свою позицію ще жорсткішою і посилити тиск на Білорусь. Якщо ця інформаційна операція справді розроблена у Москві, то прямим адресатом її є пропутінська більшість в РФ та широкі верстви напіврадянського населення у самій Білорусі.

З іншого боку, таку інформацію могли сфабрикувати й противники Кремля: білоруські патріоти, російські демократи, українські або західні спецслужби тощо. Мета у цьому разі теж зрозуміла. Білорусів попереджають про привид аншлюсу, який загрозливо навис над їхньою країною. І закликають єднатися перед лицем небезпеки – хоч із «Бацькою», хоч із самим чортом. Такий своєрідний «примус до патріотизму».

Версія друга: це правда

У цьому випадку все стає на свої місця – а вищенаведені факти складаються у єдиний пазл. Лукашенко нервує і боїться. Він краще за інших знає, наскільки слабку державну систему створив. В країні фактично немає політичного життя, не існує політичних партій та партійної боротьби за владу, оскільки влада це лише Лукашенко. Армія та спецслужби нашпиговані російською агентурою. В країні стоять війська РФ та її бази. Президент Білорусі, без сумніву, добре вивчив історію аншлюсу Криму – і знає, що в разі конфлікту з Росією його армія капітулює ще швидше. А віддані чиновники зрадять за першої ж нагоди.

Мобілізувати націю для опору, коли настане «день Ч»? Але нації як такої теж немає. Інертна більшість населення щодня дивиться путінський телевізор. Дієздатна меншість, можливо, готова до опору – але точно не під червоно-зеленим прапором Лукашенка, який по-звірячому розігнав «Плошчу», посадив у в’язницю або витурив з країни практично всю національну опозицію. Президент Білорусі опинився у капкані, який сам же дбайливо створював довгі роки.

Тарас СТРІЛЬЧИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *