Порошенко сподівається на формат, який вже неживий

Авторська колонка
38

Про мертвого – або нічого, або добре. Але Петро Порошенко, здається, все ще вірить, що «нормандський формат» здатен щось зрушити і якось вплинути на Путіна. Це після 4 років «мінського процесу» і порожніх балачок. Після 100500 домовленостей про припинення вогню…  

Президент України заявив в інтерв’ю France 24, що готовий розмовляти з Путіним у будь-якому форматі, в тому числі «нормандському», задля швидкого визволення українських військових моряків, захоплених росіянами у нейтральних водах Чорного моря.

Що це було?

Polityka.Today вже писала про те, що «мінський процес» юридично та фактично мертвий. Жирну крапку у цій історії поставив азовський інцидент, який Порошенко та РНБОУ абсолютно справедливо кваліфікували як конвенційну (відкриту) агресію РФ проти України. Тепер навіть найменш обдарованим спостерігачам стало очевидно, що ніякого мирного процесу, власне, й не було. Було 4 роки важкого та безрезультатного заглядання в рот агресору. Принизливого для української влади і нестерпного для нашої національної гордості.

Якщо говорити прямо, Путін майстерно нав’язав «мінські угоди» Порошенку, деморалізованому поразками під Іловайськом та Дебальцевим. Президент України тоді хапався за будь-яку можливість припинити активні бойові дії. Президенту РФ вдалося змусити Україну прийняти певні зобов’язання – водночас сама Росія, за цими папірцями, була і є вільною від будь-яких конкретних зобов’язань. Все це було освячене посередництвом Німеччини та Франції. При тому, що ці держави не підписували Будапештський меморандум і не є гарантами безпеки України в обмін на її ядерне роззброєння. При тому, що Німеччина – країна з обмеженим суверенітетом (за результатами Другої світової війни), на території якої базуються іноземні війська.

Путін віддав козир – а Порошенко не помітив?

Якщо порівнювати протистояння Порошенка та Путіна з грою у карти, то азовський інцидент – дуже необережний хід президента РФ. Володимир Путін наочно показав, що не вважає Порошенка президентом, а Україну – суверенною державою. На користь цього свідчить й історія з дзвінком українського лідера в Москву. Запити на розмову з Путіним залишилися без відповіді. Більше того, 3 грудня прес-секретар президента Росії Д. Пєсков заявив, що телефонних розмов між Путіним і Порошенком у Кремлі найближчим часом… не планують. Речник Путіна також нахабно додав, що «провокацію української сторони в російських територіальних водах навряд чи можна віднести до сфери мінських домовленостей».

З цього випливає: азовський інцидент – ретельно спланована операція, «відмашку» на яку російські силовики отримали безпосередньо з Кремля. Пряма мета – принизити президента України, роздратувати його, примусити гарячкувати та приймати хибні рішення. Ширша мета – дестабілізувати виборчий процес в Україні, посіяти розбрат між патріотичними політичними силами. І слід визнати, це частково вдалося.

Але разом з тим Путін, сам того не бажаючи, дав Порошенку потужний козир. Прямий акт війни з боку РФ означає, що путінська кліка більше не прикривається «іхтамнєтами». Отже, заперечувати свою руйнівну роль в подіях на Донбасі Росія більше не може. Отже, й бути «миротворцем» (посередником, медіатором, гарантом виконання Мінських угод – потрібне підкреслити) – теж не може.

Натомість Україна, нарешті, може вважати себе вільною від «мінського процесу» та «нормандського формату». І президент України має повне право заявити про це вголос. Так, буде невдоволений Волкер. Звичайно, будуть кислі міни Макрона і Меркель. Але президента Франції зараз більше хвилюють погроми в центрі Парижа. А претензії «газової фрау» легко нівелювати демонстрацією графіка будівництва «Північного потоку».

Україна втомилася від чотирирічної ганьби, брехні та лицемірства. Дуже і дуже втомилася. В житті кожного політика настає зоряний час, коли одне сильне рішення заносить твоє ім’я в Історію. От тільки чи розуміє Петро Порошенко, яку карту отримав? І чи зуміє правильно зіграти нею?..

Тарас СТРІЛЬЧИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *