Кому зашле сватів «Слуга народу»: очікувані політичні шлюби в новій Раді

Вибори 2019
6

Вже дуже скоро український парламент кардинально змінить свій склад. Посмайдановская коаліція БПП і НФ, що утримувала влада цілих п’ять років, піде в небуття разом з 8-м скликанням, а на зміну їм прийдуть нові партії, які створять нову більшість. Але яке саме? Чим ближче день виборів, тим гострішим і інтригуючим є це питання.

Список переможців

Зазвичай виборчі компанії в Україні тривають по півроку (неофіційна і офіційна частина), при цьому переможці виборів позначаються відразу і їх рейтинги майже не змінюються. Цього разу все по-іншому: від інавгурації Зеленського, на якій він оголосив дострокові вибори, до дня голосування всього два місяці. І за ці два місяці партійні рейтинги стрімко змінюються ледь не кожен день! Нічого подібного не було навіть під час політичної кризи 2007-го року!

Дійсно, ще в кінці травня серйозні аналітичні агентства прогнозували консолідацію тих, хто програв постмайданних сил навколо партії Петра Порошенка, стверджуючи, що вона стане основним противником «Слуги народу» і набере до 15-17% (плюс багато мандатів на мажоритарних округах). Третє місце ділили «Батьківщина» і «Опозиційна платформа – За життя», за ними йшли Партія Ляшко і «Сила і Честь», всерйоз розглядали перспективи «Самопомочі». Але вже через місяць всі ці прогнози були викинуті в кошик, а останні опитування взагалі шокують стрімким перерозподілом симпатій виборців.

З виборчих перегонів точно вибули «Сила і честь», так само як і Радикальна партія Ляшка, а «Самопоміч» туди навіть не увійшла. «Партія європейської солідарності» (ПЄС) Порошенко зараз балансує між 5,5 і 7,5% – дивлячись яке агентство проводить опитування. Зате нещодавно створений під ці вибори «Голос» Вакарчука вже наблизився до 7%, і всім зрозуміло, що основну частину цих відсотків він відкусив у Порошенка.

Друга сенсація цих виборів – Політична партія Шарія (ППШ), за місяць злетіла від 0,8% до 2,6-5,4%. Настільки велика різниця обумовлена ​​все тим же: різні агентства дають різну інформацію, а деякі навіть принципово не включають ППШ в опитувальні списки. Проте, популярність ППШ зростає, в народі поширюється цей флешмоб з червоними кульками, що став своєрідною формою протесту, і є дуже велика ймовірність того, що партія Шарія подолає 5% бар’єр, внісши в нову Раду ще один свіжий струмінь.

Зростання рейтингу ППШ, як і «Опозиційною платформи», відбулося в основному за рахунок падіння рейтингу «Слуги народу» (з 48-50% до 42-43%). Ці партії можна назвати конкурентами, оскільки електоральне поле у ​​них практично одне – не дивлячись на те, що їх лідери на ньому не сядуть поруч, та й гасла у них дещо різняться. Але конкуренти вони зараз, до виборів – а після?

Загалом, українці в нинішньому році стрімко змінюють свої політичні уподобання, вже здивувавши світ на президентських виборах, і можливо, ще раз здивують на парламентських. Загальну тенденцію цих бентежних настроїв позначити не складно: це протест проти старої влади (а якщо нова йде по її стопах, то вона тут же втрачає підтримку), і бажання бачити в новій владі не просто свіжі обличчя, а людей іншої формації. Ця тенденція зробила переможцем президентських виборів Володимира Зеленського, і вона може принести нові сюрпризи 21 липня.

Таким чином, за партійними списками до Верховної Ради 9-го скликання точно проходять: «Слуга народу» (абсолютний лідер рейтингу, не менше 40%), «Опозиційна платформа» Рабиновича-Медведчука (11-13%, але може і більше), «Голос», ПЄС і «Батьківщина» (6-7% кожний), можливо 5% з хвостиком набере ППШ, і ще є дуже примарна надія повернутися в лад «Силі і честі» (але це навряд чи, її електорат вже розбігається) .

Ситуація за мажоритарною системою теж сильно змінилася. Команда Порошенко розвалилася, і ПЄС вже не може розраховувати на потужний адмінресурс. Є ймовірність того, що мажоритарних мандатів партія набере менше, ніж «Батьківщина» або «Голос». Практично ніяких шансів отримати їх немає у партії Шарія – позначається її недостатня розкрученість і організованість, адже мажоритарка знаходиться в основному в руках місцевих кланів.

А ось у кандидатів, які виступають під брендом «Слуги народу», шанси просто відмінні: вони можуть взяти до половини всіх мажоритарних мандатів, хоча більш помірні прогнози дають їм від 50 до 70. Також до півсотні мажоритарних мандатів може дістатися кандидатам від Радикальної Партії, «нашого Краю», мерської партії «Довіряй справам», колишнім «народнофронтовцам» і «незалежним» безпартійним кандидатам, які в народі називають «гречкосіями».

Кохання з розрахунку

Найоптимістичніші прогнози дають «Слузі народу» близько 200 депутатських мандатів. Однак для створення однопартійної парламентської більшості необхідно, як мінімум, 226 мандатів. Це чисто технічно, для самого юридичного факту існування цієї більшості. В реальності ж, для успішної роботи цієї більшості, необхідно не менше 230 депутатів, оскільки декілька народних обранців завжди відсутні з якихось причин. Якщо ж говорити про зміни Конституції, то тут потрібно усі 300 голосів.

Загалом, як не крути, а пропрезидентській партії в Раді знадобляться союзники. Це не перша подібна ситуація, навіть навпаки – однопартійної більшості в українському парламенті не було з часів УРСР, і всі останні чверть століття партіям влади доводилося укладати коаліційні союзи.

Однак в даному випадку є дещо нове: поки що у «Слуги народу» немає потенційних союзників. Не тому, що в запалі боротьби то зі «старими корупціонерами», то з «прокремлівськими силами», вона посварилася майже з усіма політичними силами – ну, крім «Батьківщини». Хоча не виключено, що коли Юлії Володимирівні офіційно відмовлять в претензіях на урядові портфелі, вона фиркне і піде в опозицію до Зеленського.

І ось ця ситуація вже нова. Згадаймо: в 1998 році у пропрезидентської НДП в союзниках була СДПУ (о) і безліч мажоритарників, в 2002 році більшість сформували блок «За ЄдУ» з «есдеками» і мажоритарниками, в 2006-му регіонали об’єдналися з комуністами і соціалістами, в 2007- му більшість створили НУНС і БЮТ, в 2010-му Партія Регіонів взяла в союзники комуністів, з 2014-го в парламенті об’єдналися БПП і НФ. Всіх їх щось ріднило або вони об’єднувалися проти когось, навіть комуністи приєдналися до регіоналів не тільки заради грошей, а й як противники «помаранчевих». І ось питання: на якій політичній платформі буде створюватися більшість в Раді нового скликання?

Ще в травні прогнози були більш-менш яснішими: розглядалися два центри політичних сил, старий і новий президент, формують свої коаліції, одна з якої була б правлячої, а інша опозиційною, при цьому колишні регіонали не ввійшли б ні в одну з них. Зараз все інакше: партія Порошенко вже не є центром сил, це просто опозиційний уламок, який сам буде шукати до кого б прибитися. Але з потенційних союзників у нього тільки «Голос» – а партія Вакарчука поки що не збирається в опозицію, навіть не дивлячись на те, що її лідер в травні агітував проти Зеленського.

Ні, спочатку «Голос» чекатиме сватів від «Слуги народу», зі щедрими пропозиціями: кілька місць в новому уряді, а може бути навіть крісла спікера. І таку коаліцію зараз називають найбільш вірогідною. По-перше, обидві партії напхані людьми Сороса і сповідують прозахідний «либертарианство». По-друге, «Голос» позиціонує себе «проукраїнською патріотичною партією», а Зеленський явно шукає союзу з помірними націонал-патріотами (оскільки з «упоротимі» у нього такий союз не клеїться), щоб не налаштувати проти себе всіх правих. Вакарчук у вишиванці, що стоїть поруч із Зеленським, буде давати тому підтримку частини «проукраїнських сил», а в ще більшій мірі буде захистом від третього Майдану. По-третє, «Голос» теж підноситься як свіжа молода політична сила – саме в пару до «Слугу народу».

Ще одна свіжа політсила, Партія Шарія (в разі проходження в парламент), не відповідає двом першим критеріям. «Порохоботи» так довго і старанно називали Шарія «кремлівським пропагандистом», переконавши в цьому всіх «національно-свідомих патріотів», що «Слуга народу» просто побоїться формувати з ним коаліцію, щоб уникнути гніву «проукраїнських сил». З цієї ж причини в коаліцію не запросять і «Опозиційну платформу». Взагалі, страх перед новим Майданом, перед новою «національною революцією» буде переслідувати Зеленського всі п’ять років – і весь цей час він буде старанно догоджати націонал-патріотам.

Якщо у союзу «Слуги народу» і «Голосу» буде недостатньо голосів, або ж цей «шлюб» з якоїсь причини не відбудеться, запасним вибором Зеленського є «Батьківщина». Звичайно, Юлія Тимошенко та її команда є «старими політиками», та й корупцією вони замазані не менше за інших, проте у неї є ряд плюсів. По-перше, Тимошенко досить популярний політик без великого антирейтингу, по-друге, вона теж відноситься до числа «проукраїнських», а по-третє, вона володіє потрібними зв’язками по всій Україні і за кордоном.

Так ми підходимо до формату «ідеальної коаліції» у складі «Слуги народу», «Голосу» і «Батьківщини», з можливим розподілом ролей: Вакарчук – спікер, Тимошенко – прем’єр. Втім, вони можуть погодитися і на крісла віце-спікера і віце-прем’єра, особливо це стосується Юлії Володимирівни: Зеленському важливо призначити главою уряду когось молодого і дуже прозахідного, а ось віддай він цей пост Тимошенко, його можуть не зрозуміти.

Відповідно, решта фракцій стануть опозицією, але не об’єднаною. Адже важко уявити об’єднання «Європейської солідарності» з «Опозиційною платформою» і тим більше з Партією Шарія! В даному випадку можна трохи «пованговать» про подальшу долю партії Порошенко: розбіжаться чи з її парламентської фракції «тушки», або ж вона, навпаки, поповниться безпартійними мажоритарниками?

Це був найвірогідніший сценарій, заснований на логічному обчисленні поточних тенденцій. Однак є й інший, і навіть третій, але останній зовсім вже фантастичний (антипрезидентська коаліція). Тому розглянемо тільки сценарій номер два: «Слуга народу» не зможе укласти союз ні з ким, і не створить пропрезидентську коаліцію. У свою чергу, гризуться між собою ПЄС, «Голос», ППШ, «Опозиційна платформа» і «Батьківщина» проведуть в безплідних скандалах місяць, після чого Зеленський повторно розпустить Раду. І всі «веселощі» почнуться спочатку!

Віктор Дяченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *