Командувач ДШВ М. Забродський – про війну, мир, улюблену «десантуру» та кохану дружину (ВІДЕО)

Авторська колонка Відео Інтерв'ю
73

В кабінеті генерал-лейтенанта Михайла Забродського – чудова колекція маленьких автомобільних моделей. ГАЗи, УАЗи, КрАЗи – словом, все те, на чому їздять (або їздили раніше) Десантно-штурмові війська Збройних сил України. Мені, як нормальному хлопчику, який служив в армії, хочеться ці іграшки помацати. А Забродському дуже хочеться курити. Він вже тримає в руках цигарку, але дивиться на мене із сумнівом: «Я, мабуть, пізніше…» Я відповідаю: «Ні, спокійно паліть зараз! звук спочатку можна писати без відео…» Ми починаємо інтерв’ю.

Т. Стрільчик: Ви раніше успішно командували 95-ою бригадою. У Вас була взагалі така життєва мета – очолити всі високомобільні десантні війська, як вони тоді називалися?

М. Забродський: Дуже добре запитання! (сміється) Це не було метою, однозначно. Однак і не можу сказати, що це було несподівано. Просто на той час виникло питання керівництва військами. І, скажемо так, за результатами бойової діяльності 2014 року вибір зупинили на мені. Але сказати, що я до цього там прагнув – це було б перебільшення.

Т. Стрільчик: Наскільки було психологічно легко вжитися у нову посаду? Там же декілька бригад. Інший рівень відповідальності.

М. Забродський: Так… (зітхає) Зона відповідальності і «господарство» розширилося разів у сім-вісім… Ні, мені було не важко! У мене склалися тоді досить рівні і дружні стосунки з усіма командирами бригад. І вони досі такі. Кожна бригада ДШВ унікальна по-своєму. Але всі вони мають спільні принципи побудови службових відносин.

Генерал-лейтенант М. Забродський біля Монументу Слави у Житомирі
Бойова техніка Десантно-штурмових військ

Т. Стрільчик: Після початку агресії РФ було сформовано декілька нових бригад. Які нові частини і підрозділи вливалися у структуру ВДВ/ДШВ?

М. Забродський: Ну, завжди, коли формується якийсь новий військовий організм – це такий двоякий процес. З одного боку, якісь сподівання покладаються. З іншого боку, якісь побоювання. Якщо військова частина формується в умовах конфлікту – ти розумієш, що не завжди є можливість укомплектувати її належним чином. І фактор часу грає велику роль. Візьмемо, наприклад, 81-у бригаду. Там не було часу на зайві переживання, розкачування… Бригада була сформована – і одразу почала брати участь у бойових діях. І ця бригада блискуче себе показала – і під час оборони Донецького аеропорту, і під час виконання інших завдань. Структура бригади своєрідна. Фактично три окремі організми, три окремі батальйони. Незважаючи на фізичну віддаленість батальйонів та інших підрозділів від штабу – вони діяли і діють під твердим контролем командування бригади. І зараз 81-а продовжує нарощувати м’язи.

Т. Стрільчик: Штаб Десантно-штурмових військ перебуває у Житомирі. А бригади дислокуються: Житомир, Миколаївська область, Дніпропетровська, Львівська, Донбас… Як Ви налагодили комунікацію з «десантурою», розкиданою по всій Україні?

М. Забродський: У нас побудована чітка система обміну інформацією. Я спілкуюся з командирами бригад щоденно. З деякими – по декілька разів. Маса питань: від забезпечення життєдіяльності до виконання бойових завдань. Інша справа, що не завжди вистачає часу побувати в тій чи іншій бригаді фізично. І тут зазвичай виручають Сухопутні війська, армійська авіація… Тут тільки вертоліт! (усміхається) Бо від бригади до бригади у нас доба дороги, якщо користуватися наземним транспортом.  

Т. Стрільчик: Наприкінці 2017 року війська отримали назву десантно-штурмових. Отримали нову емблему і нові крапові берети. Як особовий склад все це сприйняв? Чи не була розлука з блакитним беретом для когось занадто болісною?

М. Забродський: Так, було пару моментів, коли людям довелося давати додаткові роз’яснення. Десь через місяць після того, як відбулася церемонія зміни кольору беретів… До речі, таке було лише в одній бригаді. Блакитний берет, тільняшка – все це ми поважаємо. Але зараз нова форма одягу. (сміється) У багатьох вже таке враження, що ми все життя носимо краповий берет!

Старий берет, який десантники бережуть як пам’ять

Т. Стрільчик: Бригади ДШВ – чи повністю вони зараз укомплектовані технікою та іншими видами матеріально-технічного забезпечення?

М. Забродський: Технікою – так. Інша справа, що зараз активно йде процес переозброєння. І не так швидко, як нам би хотілося, надходять нові зразки. Дуже серйозний ривок зроблено по автомобільній техніці. Об’єктивно вона була фізично і морально застаріла. І були втрати у військовому конфлікті…

Т. Стрільчик: Ви маєте на увазі старенькі ГАЗ-66?

М. Забродський: ГАЗ-66 з озброєння ніхто не знімав. Просто йдуть, наприклад, нові артилерійські тягачі вітчизняного виробництва, КрАЗи. Зараз у кожній десантно-штурмовій бригаді формуються бригадні артилерійські групи (БрАГ), і це дуже своєчасно. Крім того, надходить нова лінійка броньованих автомобілів: «Спартан», «Козак», «Дозор». Процес іде, він живий. Хотілося б, щоб ішов швидше!..

Коротка довідка. 2014 року 95-а окрема аеромобільна бригада здійснила на Донбасі знаменитий «Рейд Забродського». За період від 19 липня до 10 серпня бригада пройшла близько 470 км, з них 170 км тилами ворога. Лисичанськ, Савур-Могила, Степанівка, Маринівка, Міусинськ, Красний Луч… Для участі у рейді відібрали 400 найкращих солдатів, сержантів та офіцерів з 1-го і 13-го батальйонів бригади.

Т. Стрільчик: 9 листопада 2017 року Вас призначили командувачем сил АТО. Які нові враження і який новий досвід Ви отримали?

М. Забродський: Під моїм командуванням опинилися не тільки частини Збройних сил України, а й представники інших сил АТО. Ми тісно взаємодіяли з підрозділами МВС та СБУ. В цьому плані – так, вражень було дуже багато. Особливо, коли ти все це робиш на практиці і бачиш, як всі складові системи рухаються до однієї мети. Це був величезний і унікальний досвід!

Т. Стрільчик: Ви командували силами АТО. Водночас від командування ДШВ вас ніхто не звільняв. Як же Вам вдавалося це поєднувати?

Т. Стрільчик: Війна не завершена. Існує небезпека, що агресія РФ може перекинутися на інші регіони. Житомирська область на півночі межує з Білоруссю. У Лукашенка зараз дуже непрості стосунки з Путіним, який очевидно хоче поглинути Білорусь. І може використати її територію для нападу на Україну. Що робитимуть Десантно-штурмові війська, якщо ворог, наприклад, вклиниться через Виступовичі – і піде далі на Овруч, Коростень, Житомир?

М. Забродський: Ну, це питання, чесно кажучи, не рівня командувача Десантно-штурмових військ. Це питання рівня начальника Генерального штабу… Але одне можу сказати твердо. Якщо ворог нападе на Житомирщину з півночі, то парадного маршу у нього не буде.

Т. Стрільчик: Як родина переживає тривалі розлучення з Вами?

М. Забродський: Спокійно. Дружина за ці роки вже звикла до вимушених розлучень.

Т. Стрільчик: Як Ви відпочиваєте з родиною? Хобі якісь є? Чи якісь улюблені види відпочинку?

М. Забродський: Улюблений відпочинок? Мабуть, полювання. Але, відверто кажучи, бувати на полюванні вдається у кращому випадку раз на рік. Переважно тільки мрії про те, як буде гарно на полюванні… (сміється) А кращий родинний відпочинок – просто в якийсь день залишитися вдома і зайнятися домашніми справами.

Т. Стрільчик: А дружина не капризує? Ну, наприклад, може захотіти на відпочинок на якісь екзотичні острови, чи ще щось…

…Ми говорили ще і про артилерію, і про танковий батальйон, і про зміни в організаційно-штатній структурі ДШВ. Але требі ж і честь знати! Я прощаюся з генерал-лейтенантом Михайлом Забродським і виходжу з приміщення штабу. Мене переслідує дивне відчуття – ніби щось забув. І лише на Великій Бердичівській зрозумів: я забув сфотографувати машинки…

Тарас СТРІЛЬЧИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *