Акції протестів — реальні заробітки професійних «поборників справедливості»

Авторська колонка Топ 10
1230

Акції протестів вже давно стали звичним явищем в Україні. Громадяни протестують проти законів, політиків, судів, забудов, тих чи інших рішень уряду, тощо. Приводів для протестів щодня з’являється безліч. Так само, як і тих, хто готовий гучно висловлювати своє незадоволення. Тим більше, що це ще й економічно вигідно сами мітингувальникам. Бо, як правило, вони за це отримують цілком реальні гроші.

Чи не частіше за владу під нападки так званих активістів потрапляє бізнес. 

Причому відбувається це систематично, цілеспрямовано та організовано. Бо акції очолюють професіонали, які спеціалізуються на протестних діях. І зрештою просто вимагають хабарі за те, що не будуть заважати працювати. 

Крім того й деякі конкуренти не гребують вдаватися до подібних заходів.

Це явище в Україні виникло не вчора і веде свою історію ще з 90-х. Як тільки в країні настають «смутні часи», відбувається активізація протестних діячів. Піки такої діяльності припадають на зміну влади. Експерти відзначають і 2005, і 2014-20015 роки, і, звичайно, епохальний 2019. 

До цього часу забудовники не вважали за потрібне вголос заявляти про проблеми з «активістами», не бажаючи псувати імідж чи побоюючись зниження продажів. Вони просто платили вимагачам, а виплати закладали у собівартість будівництва. При цьому в Києві, наприклад, сума «відкупних» може коливатись від $250 тис. до $1 млн. чи навіть більше. А так як діяльність подібних груп спрямована на особисте збагачення, то мова вже йде про рекет чи навіть рейдерство. Зважайте й на те, що вирішення реальної проблеми, якщо вона дійсно є, нікого не цікавить.

Нерідко на цьому підгрунті виникають і сутички між дійсними активістами та «заробітчанами».

На сьогодні за різними даними лише в Києві діє близько 20 політичних чи громадських організацій що «спеціалізуються» на забудовах. Як правило, активна фаза протестів триває близько трьох-чотирьох місяців. Аргументи можуть бути якими завгодно:

  • Шкідливі викиди, забруднення повітря, екологічна катастрофа, від якої постраждають діти
  • Знищення «зеленої зони», хоча насправді на місці забудови був звичайний пустир чи смітник
  • Руйнування сусідніх будинків ( історичної чи культурної спадщини), культурного шару чи будь чого, що є поблизу.

Детально відпрацювавши ділянку будівництва, вимагачі готують агітки з гаслами, тезами, проводять роз’яснювальну роботу серед сусідніх мешканців, створюють групи в соціальних мережах, маючи на меті згуртувати максимальну кількість громадян на протестну активність.

Псевдо-активісти мають в своєму арсеналі безліч різноманітних схем роботи. Наприклад, ще кілька років тому безпрограшним варіантом була участь «бійців АТО» в акціях протестів. А до цього експлуатували такий собі образ «патріота району», якому «за державу обідно». Цілком конкретний прайс, виставлений забудовнику, образу ліквідовував. Сьогодні головними діячами в таких акціях є громадські активісти, різноманітні радикальні громадські організації і, звичайно, молодики спортивної статури. До цього оточення долучаються деякі місцеві жителі, накручені усілякими жахалками чи цілком обізнані в реальному стані речей та готові підзаробити.

Усі ролі розписані і відпрацьовані заздалегідь. Молодики трощать техніку, паркани, провокують охоронців до застосування сили. Заодно тримають оточуючих в тонусі, заряджають та накручують. Головна мета таких дій — змусити сторону забудовника так чи інакше порушити закон.

Ще одна група «поборників справедливості» відповідає за гучні гасла, звинувачення, часто геть дурні та безпідставні.

Залучені місцеві мешканці можуть бути справжніми або ж фіктивними. При цьому справжні, так само, як і фіктивні, можуть таким чином просто заробляти. В Києві учасники вистави, в залежності від ролі, можуть отримувати від 300 до 1000 гривень «за вихід».

До боротьби за права громади досить часто долучаються й представники місцевої влади, депутати.

Професійні мітингувальники добре розуміються на законах, правах, обізнані з юридичними тонкощами справи, відмінно вміють писати скарги, запити і психологічно налаштовувати місцевих жителів на потрібний настрій.

Після того, як створені необхідні декорації для показових виступів, до висвітлення проблеми долучаються ЗМІ та соцмережі. Суспільний резонанс, інформаційний штурм — все це працює не на користь забудовнику. І далі будівництво зупиняється чи дуже сповільнюється. І тепер є можливість йти до забудовника з пропозицією.

Акції можуть влаштовувати кілька разів, вимагати від забудовника відкритого діалогу, ініціювати громадські обговорення, створювати якісь комісії по вивченню питання, вимагати проведення додаткових експертиз і т. д. Всі ці дії покликані зробити забудовника більш покладистим під час переговорів. Далі — обо бізнесмен платить, або ж займає принципову позицію. І тоді акції протестів розпалюються з новою силою. Проте варто зважати на те, що псевдо-активістам доводиться все це фінансувати з власної кишені і одразу. Тож якщо забудовник не піде на «договірняк», зайві гроші витрачати ніхто не буде і протести припиняться.

Варто зазначити, що заплативши один раз, платити доведеться ще і ще. Особливо, якщо законність будівництва досить сумнівна. Але якщо з документацією все гаразд, опір забудовника рано чи пізно вгамує активістів.

Фаїна ФЕЛЬДМАН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *